Куперові. Він не тільки побажав розділити аплодисменти з Купером і викликав його на сцену, але
весь час підкреслював, що в Купері – вся сила, висуваючи його поперед себе на авансцену для
розкланювання з публікою і потискуючи йому руки...
Шаляпін, звичайно, побічно зводив тут рахунки і з Суком і з Авранеком, показуючи, що ось, мовляв, лише Купер – справжній диригент. Але для Купера це колосальна реклама яка зміцнює
його становище. Рекомендація Шаляпіна не тільки для дирекції, а й для маси – все.
КОМУ КЛАНЯТИСЯ, книги Дон-Амінадо «Потяг на третій колії»
Еміль Купер в якомусь легендарному фракові, зшитому в Парижі, виблискував за диригентським
пультом, то морщився, то пнувся і, у відповідь на аплодисменти кланявся виключно у бік...
порожньої царської ложі.