ЦЮРУПА Олександр Дмитрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Державний діяч.

З родини службовця. Батько, Цюрупа Д., – секретар Олешківської міської управи.

Народився 19 вересня (1 жовтня) 1870 р. в м. Олешках Дніпровського повіту Таврійської губернії

Російської імперії (нині – м. Цюрупинськ Херсонської області України).

Помер 8 травня 1928 р. в с. Мухолатці Кримської області СРСР (нині – в складі селища Олива

Автономної Республіки Крим України). Урна з прахом похована біля Кремлівської стіни (м.

Москва, РФ).

Закінчив Олешківське міське училище (1887), навчався в Херсонському сільськогосподарському

училищі (1887-1893).

Працював робітником лісопильного заводу (1894), статистиком Херсонської повітової земської

управи (1895-1917), товаришем (помічником) наркома продовольства (1917-1918), наркомом

продовольства РРФСР (1918-1921), заступником голови Раднаркому і Ради Праці та Оборони

РРФСР (1921-1922), заступником голови Ради народних комісарів СРСР (1922-1928).

Іменем нашого земляка названі вулиці в містах Конотоп, Кременчук, Київ (Україна), Москва,

Курськ, Воронеж, провулок в м. Липецьк, санаторій в м. Сочі, Будинок культури в м. Санкт-

Петербург, селище міського типу в Московській області (усі – РФ), а також теплохід.

В м. Уфа (РФ) Ц. встановлено пам’ятник (1970), його іменем названо вулицю, а на будинку, де

певний час мешкав, відкрито меморіальну дошку (1956).

Ім’я земляка носив Херсонський сільськогосподарський інститут (1929-1998).

Московський театр сатири поставив спектакль «Привіт від Цюрупи» (1999).

Цюрупинська міська рада прийняла рішення про повернення місту історичної назви Олешки

(2007).

Серед друзів та близьких знайомих Ц. – М. Горький, М. Красильников, О. Шмідт, Г. П’ятаков, А.

Луначарський, З. Райх, М. Бухарін, Л. Красін, Г. Крижанівський, В. Ленін, М. Томський, Л.

Каменєв, О. Єрманський, Я. Свердлов та ін.

***

КУСЕНЬ ХЛІБА, з політичного кредо О. Цюрупи

Ніхто не дозволить без спротиву, активного чи пасивного, вирвати кусень хліба з свого рота.

НЕ ВТЯГУЙТЕ НАС У ПОЛІТИКУ, з виступу О. Цюрупи на Всеросійському продовольчому

з’їзді 24 листопада 1917 р.

Продовольчий апарата годує мільйони людей, і використовувати цей апарат як знаряддя

політичної боротьби – неприпустимо.

БАРТЕР МАЄ ОРГАНІЗУВАТИ ДЕРЖАВА, з доповіді А. Цюрупи Раднаркому в березні 1918

р.

Справа постачання хлібом переживає тяжку кризу. Селяни, не одержуючи мануфактури, плугів,

цвяхів, чаю й інших предметів першої необхідності, розчаровуються в купувальній силі грошей і

перестають продавати свої запаси, вважаючи за краще зберігати замість грошей хліб. Криза

посилюється нестачею грошових знаків для розрахунку в тих місцях, де зсипання ще проводиться.

Аналіз існуючого становища приводить до висновку, що тільки постачання селу того, чого воно

потребує, тобто предметів першої необхідності, може «проявити» захований хліб. Всі інші заходи

– відверті паліативи...

Товарообмін вже і тепер повсюдно відбувається шляхом мішечництва (робітники обмінюють свій

продукт на продовольство для себе). Припинити цей стихійний процес можна лише одним

способом – організовуючи його в масштабі державному...

ПРОДОВОЛЬЧА ДИКТАТУРА, з кореспонденції А. Іванова «Батько» кривавих продзагонів»

Цюрупа був одержимий утопічною ідеєю загального Щастя, Рівності і Братерства, проте на шляху

до загального благоденствування пролив немало крові. Чужої крові. Чи розумів він це?

Саме Цюрупа утілював в життя партійний Декрет про продовольчу диктатуру і був одним з

ідеологів створення комнезамів (комітетів бідноти) і продзагонів, які проводили продрозкладку.

Скільки за цими словами стоїть людських життів, тому, хто хоч трохи знайомий з радянською

історією, пояснювати не треба. Біографія Цюрупи – яскравий приклад цілеспрямованої людини,

охочої «прикрасити» своє життя революційними ідеями.

...Продармія під загрозою зброї примушувала селян здавати хліб, придушувала місцеві

продовольчі заколоти, проводячи при цьому масові розстріли.

РІТТІХ, А НЕ ЦЮРУПА, з матеріалів конференції «Жовтень 1917: зміст і значення», проведеної

Горбачов-фондом

Серед сучасних міфів є й такий: Жовтень поклав початок принципово новим, і за суттю, і за

методами, продовольчій політиці. Насправді весь арсенал засобів, що склали основу продовольчої

політики «військового комунізму», фактично сформувався ще до Жовтневої революції.

29 листопада 1916 р. О. О. Ріттіх (з листопада 1916 р. – управитель міністерства землеробства, а з

12 січня 1917-го – міністр землеробства) підписав ухвалу про хлібне розверстування, а 7 грудня

були визначені норми губернських постачань з подальшим розрахунком продрозкладки за

повітами і волостями. Продрозкладка в Росії започаткована в січні 1917 року.

17 лютого 1917 р. Ріттіх виступив в Державній Думі з детальним обґрунтуванням продрозкладки

як дієвого засобу вирішення продовольчих проблем.

Після Лютневої революції, в перші два місяці діяльності Тимчасового уряду, продовольчою

політикою керував земський лікар-подвижник кадет А І. Шингарьов. Будучи міністром

землеробства, він провів закон про хлібну монополію.

...У першому складі Раднаркому наркомом у справах продовольства став потомствений дворянин

Іван-Броніслав Адольфович Теодорович. Однак до середини грудня, коли він остаточно залишив

посаду, результати його діяльності дорівнювали нулю.

...25 лютого 1918 р. Раднарком затвердив наркомом продовольства О. Цюрупу. Цю справу він –

земський статистик, агроном-практик, керівник крупними латифундіями – знав досконально.

Цюрупа пропонував запаси промтоварів, сільськогосподарських машин і предметів першої

необхідності на суму 1,162 млн. руб. направити в хлібородні регіони.