пан, якого ... в Думі багато хто називає «геніальним», цей перший учень Столипіна свою

школу пройшов на руйнуванні сільськогосподарської громади..., весь його «патріотичний порив»

– це класова змова поміщиків.

РЯТІВНИКОМ ІМПЕРІЇ НЕ СТАВ, з розвідки О. Макаркіна «Без царя в голові»

Загальна непопулярність політики Миколи призвела до того, що міністрів-технократів стали

вважати ставлениками Распутіна – без всяких на те підстав. Крім того, у імператора лише до кінця

1916 року дозріло рішення створити уряд з фахівців. До цього він постійно тасував склад кабінету, яку іноді заповнювали випадкові люди... Із-за «міністерської чехарди» влада на півроку

запізнилася з запровадженням продовольчого розверстування.

В результаті Ріттіху довелося спішно, буквально протягом декількох тижнів, готувати

безпрецедентний для Росії захід. Причому обійшлося без реквізицій: запровадивши норми

обов’язкових постачань, уряд повністю відшкодовував виробникам їх вартість. Ще пару місяців

довелося переконувати селян віддати хліб на потреби фронту і тилу.

Перші результати цієї політики стали виявлятися вже до середини лютого – неймовірно швидко

для такого масштабного заходу. Ще місяць-другий – і Ріттіха увінчали б лаврами рятівника Росії

від голоду... Проте такого терміну історія міністрові не відвела.

НЕВДАЛИЙ ДЕБЮТ, з оцінки діяльності О. Ріттіха газетою «Комерсант» від 20 лютого 1917 р.

Дебют молодого міністра в Державній Думі був, загалом, досить невдалим. Перед обличчям

Державної Думи п. Ріттіх опинився в становищі зовсім не серйозного політичного діяча, а досить

поганого учня не дуже солідної бюрократичної школи.

Тримісячна політика п. Ріттіха не ознаменувалася ніякими перемогами і блискуче довела повну

нездатність його вирішити один з гострих і, мабуть, навіть дивних питань нашого часу – питання

про глибокий антагонізм між містом і селом, що виник на продовольчому грунті.

Місто так і не бачило хліба, а село так і відмовляється годувати міське населення, і, найтрагічніше,

– п. Ріттіх повністю переконався в неможливості дістати з села хліб для міста. Він так і заявив в

Державній Думі: «Запевняю вас, що селянського хліба ви шляхом розрахунку вже не отримаєте».

НАЙТЯМУЩІЩОГО Й ВІДКИНУЛИ, з книги О. Солженіцина «Березень 1917-го»

Олександр Ріттіх, котрий випадав з традицій останніх російських урядів, – відсутніх, безособових, паралічних, ...Ріттіх, весь зосереджений на справі, завжди готовий звітувати і аргументувати,

немов навмисне був посланий долею на останній тиждень російської Державної Думи, аби

показати, чого вартувала вона і чого хотіла. Весь час її критика била у те, що в уряді немає

знаючих діяльних міністрів, – і ось з’явився той, що знає, діяльний, і на найвідповідальнішій

справі, – і ...треба було його відкинути!

...Тут ще, при неповному залі, депутати весь час спішили до буфета, і ніде, окрім буфета,

продовольчого питання не згадували....

Випускають проти Ріттіха ученого економіста ліберального табору Посникова, і він в просторій

лекції довго, вчено роз’яснює Державній Думі і поганому міністрові: треба щонайбільше уваги

звертати на технічний бік розверстування. Бо розверстування продуктів – справа украй делікатна,

...вона може стати украй небезпечною для спокою країни, її можна вести, лише коли на її боці

громадська думка. А головне: як визначити точні цифри, як розрахувати, скільки хліба залишити

для харчування?

Не важливо, має рацію чи не має рації Ріттіх за суттю, але він – царський міністр, і тому

зобов’язаний бути дурним, тупим, безсловесним і полохливим...

БЕЗЛАДУ ПРОТИСТАВИТИ СИЛУ, з книги О. Блока «Останні дні імператорської влади»

Опівночі розпочалася нарада міністрів в квартирі Голіцина. Ріттіх говорив про те, що Кабінет не

може порозумітися з Думою, тому що Дума не хоче порозумітися з ним.

...Беляєв, Добровольський і Ріттіх висловилися, що безладу треба протиставити силу.

Міністри розійшлися о 4 години, вирішивши знову зібратися в неділю о 81/2 годині.

...Дубенський записав до щоденника 25-го: ,,З Петрограду – тривожні вісті; голодні робітники

вимагають хліба, їх розганяють козаки; застрайкували фабрики і заводи... Питання про

продовольство стоїть дуже погано..., тому і є голодні бунти».

Родзянко вранці поїхав до Ріттіха, витягнув його з ліжка і повіз до Беляєва. Він бачив, як робочі

йшли лавою льодом через Неву, оскільки на мости їх не пускали.

ОБУРЮВАВАВСЯ БЕЗВІЛЛЯМ ПРАВЛЯЧИХ ПЕРСОН, з книги В. Кривошеїна «Врятовані

Богом»

У ці дні в Петрограді пішов дрібний, але досить частий сніг. У нашій квартирі з’явився міністр

землеробства Ріттіх, колишній помічник мого батька і близька йому людина. Він не зміг дістатися

до свого міністерства і прибув до нас на квартиру, сподіваючись звідси здзвонитися телефоном з

урядовими установами, з’ясувати обстановку і спробувати якось організувати опір.

Телефони, не зважаючи на революцію, працювали відносно нормально, однак всі спроби

зв’язатися з потрібними людьми виявилися марними. В одних установах говорили, що нікого

немає, в інших не відповідали, в третіх вже працювали якісь «комітети».

Не добившись нічого ясного, Ріттіх незабаром пішов. Він був обурений швидким урядовим

розвалом, бездарністю і безвіллям правлячих осіб, як військових, так і цивільних.