СЕМИРАДСЬКИЙ Генріх (Гектор) Іполитович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Художник.

З лікарської родини. Батько, Семирадський І., – військовий медик.

Народився 24 жовтня 1843 р. в м. Новобілгороді Харківської губернії Російської імперії (нині – м.

Печеніги, адміністративний центр однойменного району Харківської області України).

Помер 22 серпня (5 вересня) 1902 р. у власному маєтку Стшалково поблизу м. Новородомська

Петроковської губернії (нині – Катовицьке воєводство Польщі). Похований в костьолі «На

Скалці» м. Краків (Польща).

Закінчив 2-у харківську гімназію (1860), фізико-математичний факультет Харківського

університету (1860-1864), Петербурзьку академію мистецтв (1864-1870), стажувався за кордоном

(1871-1876).

Дійсний член Петербурзької академії мистецтв (1873).

Член Берлінської, Стокгольмської, Римської, Туринської академій витончених мистецтв.

Член-кореспондентом Паризької академій витончених мистецтв.

На замовлення флорентійської (Італія) картинної галереї «Уффіца» написав власний портрет для її

історичного зібрання.

Лауреат Малої (1868) і Великої (1870) золотих медалей Петербурзької академії мистецтв, Золотих

медалей паризької (1878) і Мельнбурзької (1889) Всесвітніх виставок.

Кавалер французького ордена Почесного легіону.

У своїй творчості наш земляк віддавав перевагу античним, біблійним і історичним сюжетам.

Колоритні сполучення, повні гармонії і смаку експресія і розмаїтість поз та облич, ефекти

освітлення, рух складають головні достоїнства його полотен.

Серед найвідоміших полотен: «Римляни блискучих часів цезаризму», «Елегія», «Танок серед

мечів», «Продавець амулетів», «Жрець Ізиди», «Пісня невільниці», «Таємна вечеря», «Хрещення

Спасителя» , «Пісня раби», «Спалення Русса», «Шопен у князя Радзівіла», «Фріна на святі

Посейдона в Елевзисі», «Христос і грішниця», «За прикладом богів», «Грішниця», «Гонителі

християн біля входу в катакомби», «Вибір між невільницею і дорогою вазою», «Римський

жебрак», «Світочі Нерона», «Оргія часів Тиберія на острові Капрі», «Спокуса», «Похорон

древнього руса в Болгарах», «Тризна дружинників Святослава при облозі Доростола», «Христос у

Марфи і Марії», «Дірцея в римському цирку», «Спокуса святого Ієроніма», «Перед купанням»,

«Краса і кохання», «Біля фонтану».

У Польщі пройшло п’ять персональних виставок художника (в 1903; 1939; 1968; 1980; 2007).

Нині доробки С. зберігаються в Львівській картинній галереї (Україна), Ризькому державному

художньому музеї (Латвія), Краківському національному музеї (Польща), музеях академії

мистецтв, Російському державному і Олександра III (усі – м. Санкт-Петербург, РФ), історичному

музеї і храмі Христа Спасителя (м. Москва, РФ), Олександрівському палаці (Царське село, РФ),

Серпуховському історико-художньому музеї, Саратовському художньому музеї, Переславль-

Залєському історико-художньому музеї-заповіднику (усі – РФ), Єреванській картинній галерії

(Вірменія), численних приватних колекціях.

В с. Печеніги встановлено пам’ятник землякові (2002).

У містах Львів та Харків з нагоди 100-річчя з дня смерті С. пройшли міжнародні конференції

(2002); у м. Харків відбулася міжнародна конференція «Семирадський і час: учителі, однодумці,

опоненти», присячена 165-річчю з дня народження художника (2008).

Серед друзів та близьких знайомих С. – С. Левандовський, Д. Безперчий, В. Полєнов, О. Уваров,

К. Маковський, Л. Альма-Тадем, Д. Григорович, О. Ріццоні, К. Крижицький, Г. Маккарт, О.

Рєзанов, Л. Лагоріо, О. Ковалевський, К. Пілоті, І. Крачковський та ін.

***

ГАРМОНІЙНИЙ КОЛОРИТ

, з творчого кредо Г. Семирадського

Мій стиль – витонченість ліній, чіткість силуетів фігур, гармонійний колорит.

ВЕЛЬМИ ВДЯЧНИЙ, з листа Г. Семирадського Д. Безперчому

Згодом, ставши на ноги, я мав ...на кожному кроці переконуватися в розумності початків, які ви

мені дали, початків широких, таких, що давали можливість одночасно розвивати уяву і техніку, і

які вимагали вправ з малюнку, живопису і композиції.

Уся моя наступна художня діяльність створювалася на цих Вами посіяних початках.

ПОВЕРНЕННЯ ДО РИМУ ОБГРУНТОВАНЕ, з листа Г. Семирадського П. Ісєєву від 19

вересня 1873 р.

Головною причиною, що спонукала мене повернутися до Риму, була та обставина, що я зупинився

на сюжеті з давньоримського світу для своєї майбутньої картини, а чи мислиме виконання чогось

подібного деінде, крім місця події, серед невичерпного матеріалу, який являють тутешні музеї,

руїни і навіть народний тип, надзвичайно близький до давньоримського.

ПЕЙЗАЖИСТ ІСТОРИЧНОГО ПЛАНУ, з інтернет-сайту Петербурзької академії мистецтв

Мистецтво Семирадського неможливо віднести до якої-небудь національної художньої школи,

воно – інтернаціональне. Сам же художник – один з найяскравіших представників пізнього

європейського академізму. Правда, він вніс в академічну традицію мальовничість, пленерні

початки: не випадково в його картинах велику, а то й чільну роль відіграє пейзаж.

Семирадський – майстер створення атмосфери, атмосфери природної й атмосфери дії. До того ж

він умів поєднувати їх з цікавим сюжетом. Ось чому академічна риторика, мотиви і пози, такі

знайомі і звичні публіці, які давно стали штампами, виглядали в нього по-новому, а сам художник

здавався ледве чи не новатором.

Коло улюблених сюжетів Семирадського був досить вузький. Це євангельські сюжети, епізоди

античної історії і сцени з повсякденного життя античних часів.

Він був ніби пейзажистом історичного жанру.

ФІГУРИ ВРАЖЕННЯ НЕ ПСУЮТЬ, з відгуку І. Рєпіна на картину «Фріна на святі Посейдона

в Елевзисі»

Велика картина..., незважаючи на всю академічну риторику, справляє «веселе» враження. Море,

сонце, гори так приваблюють очі і