ШЕВИРЬОВ Петро Якович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Народоволець.

З купецької родини. Брат, Шевирьов і., – ентомолог.

Народився 23 червня (5 липня) 1863 р. в м. Харкові Російської імперії (нині – адміністративний

центр однойменної області України).

Страчений 8 (20) травня 1887 р. у Шліссельбурзькій фортеці м. Петербурга Російської імперії

(нині – м. Санкт-Петербург РФ).

Закінчив 3-ю Харківську гімназію (1883), навчався в Петербурзькому (1883), Харківському

університетах (1883-1884).

Організатор нелегального студентського «Союзу земляцтв» (1885), співорганізатор терористичної

фракції партії «Народна воля» (1886).

Учасник змови замаху на життя російського імператора Олександра III (1887).

Заарештований в м. Ялта, куди, як хворий на туберкульоз, виїхав на лікування (1887).

Свідчити на судовому процесі відмовився. На протоколі останнього допиту Олександр III

власноруч написав «Мерзотник».

За вироком суду страчений (1887). Спокійно зійшовши на ешафот, відштовхнув руку священика, якою той протягав йому хреста.

Серед друзів та близьких знайомих Ш. – О. Ульянов, Є. Яковенко, В. Осипанов, С. Волохов, В.

Вернадський, М. Ананьїна, С. Гінзбург, О. Михайлов, Р. Шмідова, І. Лукашевич, М. Новоруський, С. Перовська, В. Генералов та ін.

***

ПОШИРЕННЯ ІДЕЙ,

з політичного кредо П. Шевирьова

Без терору неможлива боротьба за політичну свободу в суспільстві, де іншим шляхом свої ідеї

поширювати не має змоги.

СУДИТЕ ТАЄМНО, із заяви П. Шевирьова під час допиту

Коли мені доведеться постати перед судом, я не має наміру викладати своїх поглядів...

Ми тільки продовжуємо справу наших попередників. Ними вже досить було зазначено, чим

викликаний терор і чого домагаються революціонери. Немає потреби при кожній сутичці, при

всякому бої з урядом викладати своє сгеdо. Це особливе зайве, бо суд негласний: і судять тайкома, і вішають тайкома...

Як б не були явними докази, найпрактичніше заперечувати свою участь у справі. Цим, з одного

боку, уникаєш небезпеки сказати що-небудь зайве, що може зашкодити кому-небудь з товаришів, а з іншого боку – чим значнішими ми будемо здаватися нашим ворогам, тим легше буде боротьба

з ними...

БЕЗ НЬОГО НЕ БУЛО Б ОРГАНІЗАЦІЇ, із свідчень Є. Яковенка

Шевирьов був ініціатором, натхненником і збирачем кружка. Ульянов – його залізною скріпою і

цементом.

Без Шевирьова не було б організації, без Ульянова не було би події Другого 1 березня, організація

розпалася б, справа не була б добігла б кінця.

ЕНЕРГІЙНИЙ І ЗАПОВЗЯТИЙ, із свідчень І. Лукашевича

Дуже енергійний, заповзятливий і талановитий організатор.

ГОРДОВИТІСТЬ, ГРУБІСТЬ І НЕОСВІЧЕНІСТЬ, з статті Л. Петрова «Олександр III панічно

боявся замахів»

1 березня 1881 року, після убивства терористами імператора Олександра II, на престол вступив

його син Олександр III. Він був гордовитим і грубим, до людей ставився як до підпорядкованих

йому солдатів. Цар не одержав тієї освіти, що вважалося необхідним спадкоємцю престолу.

…Боячись замахів, він поїхав у Гатчину, у палац свого прадіда Павла I, спланований як

стародавній замок, оточений ровами і захищений сторожовими вежами.

…У перші місяці царювання Олександр III проводив політику лавірування між лібералізмом і

реакцією, що визначало боротьбу угруповань усередині урядового табору.

29 квітня 1881 року імператор виступив із маніфестом про затвердження самодержавства, що

означало перехід до реакційного курсу у внутрішній політиці. Проте в першій половині 1880-х

років під впливом економічного розвитку і сформованої політичної обстановки уряд був

змушений провести ряд реформ (скасування подушної податі, введення обов’язкового викупу, зменшення викупних платежів).

З відставкою міністра внутрішніх справ графа М. Ігнатієва (1882) і призначенням на цю посаду

графа Д. Толстого почався період відкритої реакції. Значно посилилася адміністративна сваволя. З

метою освоєння нових земель швидкими темпами йшло переселення селянських сімей до Сибіру і

Середньої Азії (відповідно 400 і 60 тисяч).

…Олександр III помер восени 1894 року від хвороби нирок, що посилилася через забиті місця, отримані під час залізничної катастрофи під Харковом, і постійного вжитку спиртного. Він

похований у Петропавловському соборі.

ТЕРОР В ОБМІН НА КОНСТИТУЦІЮ, з розвідки «Олександр III: історичний портрет»

Саме в ці березневі дні виявилося, в який глухий кут потрапила революційна партія зі своїм

«червоним терором». Сили «Народної волі» були вичерпані: О. Михайлов схоплений ще

наприкінці 1880 року, О. Желябов – у лютому 1881-го, Софію Перовську – керівницю замаху –

заарештували 10 березня. Один з легалів, Микола Рисаков, видав поліції усе, що знав.

Масові обшуки й облави, що прокотилися його слідами, призвели до розгрому петербурзької

організації «Народної волі». Провал паралізував чималі сили партії, які опинилися без

керівництва; залишки Виконавчого комітету втекли з Петербурга до Москви. Зрозумівши, що його

надії не виправдалися, Виконком 10 березня 1881 р. звернувся з листом до Олександра III, обіцяючи припинити терор в обмін на конституцію.

Трьома днями раніш, 7 березня, відбулася нарада вищих сановників імперії, на якому Лоріс-

Меліков і більшість інших міністрів були за прийняття проекту «конституції». Недвозначно на

користь представницького правління висловилися «Голос» і кілька інших ліберальних видань.

Але ліберальна бюрократія, яка займала тоді ключові посади в урядові, не змогла вчинити

енергійного тиску на імператора. Вимога конституції з боку царевбивць буквально вибивала ґрунт

з-під ніг вірнопідданих лібералів.

Зате консерватори (Катков, Побєдоносцев), котрі за весь час кризи не виявили нічого, крім енергії

і спритності в канцелярських іграх, прийшовши в себе від шоку, свого шансу не