Крімсона

Вівторок, 28 квітня, 1981; Хортон-Інн; 11:15.

Моя власна робота зараз розвиває у мене знання гамм. Струнні квартети Бартока вели мене

спочатку. У 70-і різні гамми популяризували гіганти джаз-року, в основному Mahavishnu Orchestra

і Weather Report.

Персичетті, Шиллінгер і стаття Джозефа Кіпрані в «Гітар Плеєрі» про «Екзотичні гамми» дуже

допомагають. Два головні шляхи знаходження нових гамм – опора на традицію, наприклад,

синтетичні гамми, узяті в основному з європейської фолк-музики; і конструювання їх

математично, як у Шиллінгера.

РАЦІОНАЛЬНЕ ТВОРЕННЯ МЕЛОДІЇ, з листа Г. Лідена О. Дубинець від 25 січня 1997 р.

Випередивши свій час, Йосип Шиллінгер зрозумів, що музика – це природна наука. Він

неупереджено і без емоцій встановив її властивості і складові частини та зобразив їх графічно.

Шиллінгер першим розробив метод, котрий дозволяє генерувати нескінченну кількість ритмічних

фігур, а також науково аналізувати моделі минулого.

Це дозволило нам прослідкувати походження мови і музики до небувалих ступенів. Шиллінгер

також учить нас раціонально створювати мелодію.

НЕ ЗРОЗУМІЛИ, з листа Л. Пайна О. Дубинець від 15 лютого 1997 р.

Тут, в США, до роботи Шиллінгера ставилися одночасно і з шанобою, і з презирством. З 1930-х

років і аж до смерті він був найпопулярнішим викладачем музики в Нью-Йорку. Проте, навіть тоді

діяльність Шиллінгера вважалася полемічною.

Але після його смерті вона стала здаватися ще більш спірною, тому що він вже не міг редагувати

свої записники, які утворили його «Систему музичної композиції», і не мав можливості

удосконалити і захистити свій твір. Не зважаючи на доблесні зусилля місіс Шиллінгер і деяких

його колишніх учнів, ідеї цього теоретика поступово опинилися у немилості в музичному світі.

ЗАМІСТЬ СЕМИ НОТ – ВІСІМ, з статті Н. Шубенко «Два життя Йосипа Шиллінгера»

На початку 1921 р. в Харкові вийшла з друку невелика книга. Автор – професор Шиллінгер. Назва

– «Скрижаль Теурга». Не лише назва, але й присвята була незвичайною «Себу – Богові

Єгипетському, Людині – Андрію Білому». Загалом, не зрозуміли харків’яни, що білі вірші цієї

книги могли стати маніфестом нового мистецтва. Могли, але не стали.

У журналі «Художня думка» на книгу вмить з’явилася розгромна рецензія. Друкується і пародія.

...Шиллінгер став творцем незвичайного на ті часи колективу, відомого під назвою «Естрадно-

симфонічний оркестр України» (по суті, це були перші кроки симфоджазу в нашій країні). І,

найголовніше, – саме в Харкові він почав роботу над своєю новаторською музичною системою,

заснованою на переконанні: мистецтво раціональне, отже, може бути піднесено до рангу точної

науки.

У чому суть системи? Що можна було придумати нове з горезвісними 7-ма нотами, які, здавалося,

вичерпали всі можливі комбінації? Ідея Шиллінгера проста, як все геніальне. Замість звичної 7-

ступеневої гамми він пропонує нову. У ній 8 нот, і, на відміну від традиційного мажору і мінору,

остання звучить «об’ємно», оскільки в ній закладено тональне зрушення (Шиллінгер називає це

грою світлотіні).

Подібна музика якраз в цей час вже народжувалася в далекій Америці: необхідність змін в

традиційному мистецтві назріла. У Сполучених Штатах це були негритянські наспіви, які,

з’єднавшись з європейською традицією, власне, і народили джаз. Проте жодній людині в світі,

окрім харків’янина Йосипа Шиллінгера не прийшло в голову створити на цій основі наукову

теорію. Тепер зрозуміло, чому у найвідоміших американських джазменів консультації

Шиллінгера були нарозхват.

ЙОГО СИСТЕМА – УНІКАЛЬНЕ І ЦІЛІСНЕ ЯВИЩЕ, з нарису О. Дубинець «Переріс музику

як таку»

Шиллінговський підхід до музики був архітектурним. Він охоплював всі сходинки і стадії

«написання» твору, а не лише одну з його граней (як це буває в сучасних теоріях звукорядних чи

ритмічних перетворень). Шиллінгер прагнув раціоналізувати принципи мистецтва так, щоб за його

Системою можна було складати в будь-якому жанрі або навіть виді мистецтва.

В цілому теорія Шиллінгера достатньо послідовно і цілеспрямовано відображає його погляди –

про точну відповідність життєвих і художніх явищ і про математичні підмурки мистецтв.

Практика реалізації цієї теорії неоднозначна і полемічна, вона викликала і викликає багато

нарікань і подиви, проте Система Шиллінгера була і залишається унікальним цілісним явищем в

історії музики.

...1 липня 1932 року Шиллінгер подає документи на грант фонду Гуггенхейма, завдяки якому він

збирався написати книгу «Матеріали в одній частині, засновані на фізико-математичній теорії

музичної композиції, і додаток цієї теорії до творчості, синтезу звуку, світла і дії». Таким чином,

він виявився пророком: передбачив появу комп’ютерних технологій для творіння музики. Проте,

цю свою ідею він не лише не здійснив, але й не описав належним чином ніде, окрім згаданого

ескізу.