шість місяців. Архієпіскопія дала згоду, і щороку

чудотворний образ Богородиці хресним ходом переносився з Гербовецького монастиря до

Кишинева, де знаходився до свята святого великомученика Георгія.

За Антонія запроваджені виборні благочинні і створені благочинні ради, вжиті заходи з боротьби з

розкольниками, зокрема, із старовірами, число яких з кожним роком росло. Поштовх до напливу

прозелітів дав царський уряд, який указом 1895 року надав свободу і незалежність всім конфесіям.

У віці 72 років преосвященний Антоній смертельно захворів. Пухлина головного мозку забрала всі

сили і здоров’я.

ДОЗВІЛ НЕ ЗАБАРИВСЯ, з нарису М. Модестова «Фортеця Табинськ і прославляння

Табинської ікони»

Почалася ця справа клопотанням перед преосвященним Антонієм (Шокотовим) оренбурзького

міського голови С. М. Дєєва і повіреного жителів Стерлітамака В. Владимирцева «про дозвіл

вносити ікону Казанської Божої Матері, що знаходиться в церкві села Табинськ

Стерлітамакського повіту, до міст Оренбург і Стерлітамак, – до першого у вересні, а останній -у 9-

у п’ятницю».

...Преосвященний Антоній доручив провадити «належне розслідування», за наслідками якого вже

в червні було одержано дозвіл Святого Синоду, і громадяни Оренбурга і Стерлітамака отримали

можливість зустрічати Табинську ікону щороку.

РЕВНО ПІДТРИМАВ БРАТІВ ЗА ВІРОЮ, з статті «Ново-Нямецький Свято-Вознесенський

монастир» на voskres.ru

Феофан Крістя, дізнавшись про пограбування майна лаври і утиск монастиря, негайно виходить з

проханням до архієпископа Кишинівського і Хотинського Антонія (Шокотова) з клопотанням

знайти спосіб захисту лаври, а якщо виходу немає, то просити Святійший Синод Російської імперії

побудувати в Бессарабії нову обитель, яка стала б донькою святої Нямецької лаври.

11 квітня 1861 року ієромонах Феофан клопоче перед архієпископом Кишинівським і Хотинським

Антонієм про дозвіл влаштувати у вже повернених маєтках Кицкани і Копанка, котрі належали

Нямецькій лаврі, нового чоловічого монастиря для розміщення в ньому ченців, що прибувають з

Молдавії. Поки ж обитель будуватиметься, дозволить нямецьким ченцям здійснювати

богослужіння і виконувати монастирське правило за статутом Нямецької лаври в парафіяльній

церкві села Німцени Кишинівського повіту.

БЕРЕЖІМО ІСТОРИЧНІ СВЯТИНІ, з кореспонденції Б. Капніна, Т. Сорочану і Ю. Тищенка

«Довга дорога до храму»

Почалося все (реставрація – авт.) з будівництва невеликої каплиці поряд з джерелом на околиці

дорогі Орхей – Ватич за ініціативою архітектора Євгенія Смоліна. Після чого настоятель

монастиря отець Силуан запропонував творчому колективу, до якого входив і відомий в

республіці реставратор Д. Коваль, попрацювати над дослідженням стану церкви Святого Миколи

на території монастиря.

...Саме за сприяння Д. Коваля група знайшла історичні матеріали, які свідчать про те, що

будівництво Храму Різдва Богородиці здійснювалося за ініціативою настоятеля Варлаама

(Чернявський) і за активного сприяння архієпископа Кишинівського Антонія (Шокотов).

ЗА НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ, з заяви Служби комунікації Відділу зовнішніх церковних

зв’язків Московського Патріархату від 25 березня 2008 р.

Румунські представники заявляють, що Російська Православна Церква в 1813 році заснувала

Кишинівську єпархію нібито «з метою русифікації румунського населення в східній частині

Молдови» . Проте молдавські історики підкреслюють, що саме з часу утворення Кишинівської

єпархії почалося відродження національного культурного життя ...після довгої кризи, пережитої в

період залежності від Туреччини. За значної участі Російської Православної Церкви і російської

держави в Молдавії була організована система релігійної і світської освіти, стали відкриватися

початкові школи, повітові училища і гімназії. До 1858 року в Бессарабії було відкрито близько 400

шкіл всіх типів, де навчалося понад 12 тисяч чоловік.

Перший глава Кишинівської єпархії Російської Православної Церкви митрополит Гаврило

(Банулеску-Бодоні) в 1813 році відкрив в Кишиневі Духовну семінарію, єдиний тоді учбовий

заклад в краю. При ній, за клопотанням Владики, в 1816 році заснували «благородний пансіон»,

який давав світську освіту. У 1814 році піклуванням митрополита Гаврила була відкрита

бессарабська друкарня.

...Багато зусиль і особистих фінансових коштів в розвиток освіти в Молдавії внесли кишинівські

архієпископи Ірінарх (Попов) і Антоній (Шокотов), котрі очолювали єпархію в 1844-1871 роках. Їх

піклуванням активно видавалися богослужебні книги молдавською мовою і створювалися нові

парафіяльні школи, було відкрито жіноче єпархіальне училище. ...Церква видавала молдавською

мовою журнал «Лумінеторул» і російсько-молдавські «Кишинівські єпархіальні відомості».

Богослужіння традиційно велося молдавською і церковнослов’янською мовами.

На жаль, в кінці XIX століття мали місце окремі випадки недостатньої пошани місцевій мові і

культурі, проте до XX століття такі явища були повністю зжиті. Нині ж практично у всіх храмах

Православної Церкви Молдови богослужіння ведеться молдавською мовою.