будувати нові».

…У Закарпатті діяли Чехословацька Ліга охорони природи (створена в 1932 р.), Чехословацьке

мисливське товариство, Товариство захисту тварин. Активною природоохоронною займалися

чеські ботаніки А. Златник, А. Гілітцер, орнітолог А. Грабар, іхтіолог В. Владиков.

…До середини-кінця 30-х років всі природоохоронні громадські організації радянської України

були знищені. Закрито всі краєзнавчі й риболовно-мисливські журнали, багато природознавчих, які поміщали природоохоронні матеріали. Змінено керівництво практично всіх краєзнавчих музеїв

і заповідників, закриті заповідники: «Конча-Заспа», «Академічний степ», реорганізована в

сільгоспінститут «Асканія-Нова», від Азово-Сиваського і Чорноморського заповідників відрізана

майже половина всієї площі.

За підрахунками, репресіями 30-х років на Україні знищено 40% діячів охорони природи,

постраждав перший голова УКТОП М. Полоз, майже 1/3 складу його комітету.

Ще близько 10% діячів охорони природи емігрували під час або після громадянської (Г. Бризгалін, С. Мокржецький, В. Владиков, Ф. Фальц-Фейн, Г. Ширяєв, І. Пачоський, В. Мартино) і Великої

Вітчизняної війн (О. Мріц, Д. Белінг, Б. Лучаківський, В. Бригідер, В. Левицький, Н. Десятова-

Шостенко). Таким чином, вирубаний кожний другий.

…Найбільше сконцентровано і ясно своє відношення до природи висловив 25 серпня 1933 р. на

заключному зльоті будівельників Біломорканалу М. Горький: »На той час, коли ви будете в моєму

віці, думаю, не буде класових ворогів, а єдиним ворогом, проти якого будуть спрямовані всі

зусилля людей, буде природа, а ви будете її володарями. До цього ви йдете, і більше отут нема

чого сказати, але до цього треба звернути голову капіталізму».

КАНАДСЬКА «НЕССІ» ВІДКРИТА УКРАЇНЦЕМ, з статті О. Левкрафта «Озерні чудовиська»

Продовжує історію «справа» на озері Поенігеймук, або Помилковому озері, в провінції Квебек, приблизно в 200 милях від столиці Канади. Цій справі, поза сумнівом, багато років, проте вперше

вона наробила галасу в 1958 році, коли надзвичайно серйозний вчений, керівник управління

рибних промислів Квебека, провів серйозне дослідження – причому серйозне і майже унікальне не

лише для людини його становища і рангу, але й з погляду фахівців з «чудовисьок».

Доктор Вадим Владиков відправився до цього озера і після повернення заявив: «Я провів

опитування серед безлічі жителів Сент-Елюте (велике село), і всі вони описують одну і ту ж істоту

– тварину довжиною від 12 до 18 футів, бурого або чорного кольору, з круглою головою шириною

близько двох чи трьох футів, посередині якої і уздовж спини проходить схожий на пилку плавник.

Завжди, коли до тварини намагалися наблизитися, вона сповзала у воду і ховалося в озері».

На жаль, добрий доктор незабаром відкинув стриманий тон і заявив: «Ймовірно, це велика риба, хоча, можливо, і якась інша тварина». (Ну звичайно, риба завдовжки 15 футів, яка виходить на

берег!)

Місцеві жителі повідомили іншу інформацію про цю тварину. Джентльмен на ім’я Філіп Форест

сказав, що, коли йому було п’ятнадцять років, його майбутній тесть вистрілив в одну з цих істот з

рушниці 30-го калібру, однак куля лише зрикошетила від її спини. Його заява про те, що істота

була щонайменше 35 футів завдовжки, сірого кольору і з головою, схожою на оленячу, тільки без

рогів, співпадає з розповіддю Доната Лаваз’є.

Місіс Філіп Гейдж разом з чоловіком рибалила на річці, що впадає в озеро, повідомила, що ця або

інша велика тварина двічі викинула з води дев’ять футів свого тіла в безпосередній близькості від

їх човна – вона відзначила, що голова істоти була «розміром з м’яч для гри в регбі».