ЛитВек: бестселлеры недели
Бестселлер - Роберт Гэлбрейт - Шелкопряд - читать в ЛитвекБестселлер - Александр Анатольевич Ширвиндт - Склероз, рассеянный по жизни - читать в ЛитвекБестселлер - Грег МакКеон - Эссенциализм. Путь к простоте - читать в ЛитвекБестселлер -  Сборник - Нефть. Люди, которые изменили мир - читать в ЛитвекБестселлер - Донна Тартт - Щегол - читать в ЛитвекБестселлер - Артур А Думчев - Помнить всё. Практическое руководство по развитию памяти - читать в ЛитвекБестселлер - Кристин Хармель - Забвение пахнет корицей - читать в ЛитвекБестселлер - Людмила Владимировна Петрановская - Тайная опора. Привязанность в жизни ребенка - читать в Литвек
Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Проскура Лука

ПРОСКУРА Лука Овсійович


ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Священик. У чернецтві – Лаврентій (1912). Як Лаврентій Чернігівський зарахований до лику

святих Російською Православною Церквою (1993).

З селянської родини.

Народився в 1868 р. в с. Карильскому Кролевецького повіту Чернігівської губернії Російської

імперії (нині – Коропський район Чернігівської області України).

Помер 6 (19) січня 1950 р. в м. Чернігові Чернігівської області СРСР (нині – адміністративний

центр однойменної області України). Похований у малому храмі Чернігівського Троїцького

монастиря. Прах перенесено до Троїцького храму (1993).

Закінчив початкову земську школу.

Був регентом хору Карильської сільської церкви, Рихловського Нікольського монастиря,

Чернігівського Троїцького архієрейського дому (1905-1912), ієродияконом (1914-1916),

ієромонахом (1916-1928), архімандритом (з 1928).

День пам’яті – 11 січня.

Життю нашого земляка присвячена книга В. Шумила «Схіархимандрит Лаврентій Чернігівський і

його час. Нарис церковного життя Чернігівської єпархії: 1868-1950 рр.».

Серед друзів та близьких знайомих П. – А. Соколов, С. Муравйов, Ю. Кислий, І. Козько, М.

Тишкевич, А. Яковенко, Г. Флерова, С. Чернецький, С. Нілус, П. Гладков, Д. Іванов, Г.

Смільницький, М. Корма, В. Богоявленський, П. Кедров та ін.


***

СВЯТА РУСЬ, з життєвого кредо Л. Проскури

Як не можна розділити Святу Трійцю Батька і Сина і Святого Духа – це Єдиний Господь Бог, так

не можна розділити Росію, Україну і Білорусію – це разом – Свята Русь.


ЗАПАНУЄ АНТИХРИСТ, пророцтво Л. Проскури

Настане час, коли і недіючі храми (закриті) ремонтуватимуть, обладнають не лише зовні, а й

зсередини. Бані золотитимуть як храмів, так і дзвіниць. А коли закінчать все, наступить час, коли

запанує антихрист. Моліться, аби Господь продовжив нам час для зміцнення, тому що жахливий

чекає нас час. І бачите, як все підступно готується? Всі храми будуть у найбільшому благоліп’ї...

Ремонти їх триватимуть до самого пришестя антихриста, і скрізь буде благоліп’я небачене.

Буде вільний в’їзд до Єрусалиму і виїзд для всякої людини. Але тоді прагніть не їздити, тому що

все буде зроблено для того, аби спокусити.

...Антихрист походитиме від блудної діви – єврейки дванадцятого коліна «блудодіяння». ...Його

чутиме і бачитиме весь світ. ... Ненавидітиме християн. Почнуться останні гоніння на

християнську душу, яка відмовиться від печатки сатани.

...Земля не дасть урожаю... Води також не буде, всі річки і озера висохнуть.


ГРЯДЕ ПІДСТУПНИЙ «МИРОТВОРЕЦЬ», пророцтво Л. Проскури

Третя Світова буде не для покаяння, а для винищення. А в самий розпал скажуть: давайте

виберемо собі одного царя на весь всесвіт.

...І строго переписуватимуть людей . Зайдуть до будинку, а там – чоловік, дружина і діти. І ось

дружина стане умовляти свого чоловіка: «Давай, чоловіче, підпишемося. Адже у нас діти, тоді ж

нічого не купиш для них».

...І виберуть! Антихриста обиратимуть як усесвітнього царя і головного «миротворця» на землі.

Треба уважно слухати, потрібно бути обережним! Як тільки голосуватимуть за одне у всьому світі, знайте, що це вже він самий і що голосувати не можна.


У БАГАТЬОХ ВОРОГ– В ГОЛОВІ, пророцтво Л. Проскури

На закінчення століття буде дуже багато людей, хворих на голову. І дуже важко доводиться

людині, у якої ворог зів’є кубло в її голові.


КРАЙНІЙ РЕАКЦІОНЕР, з виказу О. Тичини до Чернігівського управління НКВС від 19 вересня

1936 р.

Стовпом Істинно Православної Церкви є ігумен Проскура Лаврентій, який є духовним батьком

всіх ченців і фактично керує ними, дотримуючись відомих чернечих ритуалів і обрядовості.

Проскура за своїми поглядами є крайнім реакціонером і ... коли поминають в церкві Сергія, то

Проскура затикає собі вуха, це характеризує і відношення його прихильників до легалізованого

церковного управління, і звідси його ставлення до радянської влади.


ЗМАЛКУ ДОПОМАГАВ РОДИНІ, з розвідки І. Лиснянської «Не буває пророка без честі, хіба що

у Вітчизні своїй»

Родина жила бідно. Лука навчається шиттю і своєю працею починає заробляти, аби допомагати.

До 17 років він став прекрасним кравцем, так що замовників було завжди багато.

У цей час померла мати, і Лука вирішив піти до монастиря. Проте старший брат Варфоломій

наполіг, щоб він не залишав родину. Важко було Луці відмовитися свого наміру, однак він

змирився.

...Коли закрили монастир, отець Лаврентій поселився в маленькому убогому будиночку.

Богослужіння здійснював в невеликому Ільїнінському храмі. Так тривало 20 років...


З БЕЗБОЖНОЮ ВЛАДОЮ НА КОМПРОМІС НЕ ПІШОВ, з статті «Лаврентій Чернігівський

(Лука Овсійович Проскура)» в журналі «Мгарскій колоколъ»

Якось, ще малюком, він, граючись, надів на голову решето і став бігати двором. Раптово зачепився

за щось і, ніяково відступаючи дитячими ніжками назад, впав на порося, та так невдало, що на все

життя залишився кульгавим.

...У 1917-1925 роках преподобний, наслідуючи першим російським ченцям Антонію і Феодосію

Печерським, копав печери на Болдіній горі, недалеко від Троїцько-Ільїнського монастиря.

...У другій половині 20-х років радянська влада вирішила закрити Троїцький монастир – не лише

підземну його частину, а й наземну. Багато в чому на це вплинув той факт, що Лаврентій не

пристав до нового церковного керівництва, яке підписало компроміс з більшовицькою владою.

Тих, хто прийняв незрозумілий для багатьох віруючих компроміс, охрестили представниками

сергіанства (по імені митрополита Сергія). Людей, котрі не визнали його, стали називати

тихонівцями (по імені святого Патріарха Тихона), і Лаврентій був одним з них. Самі себе

тихонівці називали представниками Істинно Православної Церкви (ІПЦ).

...Осінь 1943 року принесла чернігівцям звільнення від фашистів і... нові гоніння на