Литвек - электронная библиотека >> Николай Михайлович Сухомозский >> Справочная литература: прочее >> Кролик Феофил >> страница 2
б засновники (школи) близько прийняли (до

серця) її процвітання, добробут і розвиток, то їм неважко було б досягти того, аби учні

одержували щодня втроє більше (теперішнього), що безсумнівно значною (мірою) збільшило б їх

наплив.


МАЛОРОСИ БУЛИ ЗДИРНИКАМИ, з доробку О. Алексєєва «До характеристики руських

архієреїв першої половини XVIII століття»

Взагалі різниця в тому, як уряд дивився на ті чи інші провини архієреїв малоросійського і

великоросійського походження, наводить на думку про те, що там, де на зловживання малоросів

дивилися крізь пальці, в діяннях великоросів вбачали антиурядовий намір. Причини цього варто

шукати й у загальній спрямованості, й в самому насильницькому характері реформ. Проте значну

роль відігравала та обставина, що майже всі архієреї-малороси мали шляхетське походження.

Поведінка деяких малоросів, які обійняли великоросійські кафедри прямо-таки вражає пристрастю

до корисливості і здатність накопичувати багатства найпротизаконнішими шляхами.

Відомо, наприклад, що за переведення архієреїв брав гроші Феодосій Яновський, єпископ

Лаврентій Горка асигнував члену Св. Синоду архімандриту Феофілові Кролику 5 тисяч рублів, що

призначалися на хабарі.

Проте всіх, очевидно, перевершив єпископ Варлаам Леницький. Займаючи єпископську кафедру в

Суздалі, Варлаам ще 1721 р. звинуватили в тому, що він зібрав хабарів на загальну суму в 2801

рублів. Дві тисячі з них він відправив до Києво-Печерського монастиря, де мав намір забезпечити

собі безбідну старість, а на 700 карбованців замовив золоту архієрейську шапку, яку теж

передбачав відправити туди.


НАПИШУ ПРО НЬОГО РОМАН, з інтерв’ю Т. Малярчук Н. Краско

– Щось нове вже пишеш?

– Поки що ні, хоча плани є. Коли я буду стара і страшенно мудра, то напишу альтернативно-

історичний роман про українське бароко. Я вже навіть знаю, хто у мене буде головним героєм.

Його звати Теофіл Кролик. Він був другом Теофана Прокоповича і один-єдиний раз згадується в

якихось барокових анналах. З цього одного речення про нього треба зробити роман. Це було б

цікаво.