- 1
- 2
серця) її процвітання, добробут і розвиток, то їм неважко було б досягти того, аби учні
одержували щодня втроє більше (теперішнього), що безсумнівно значною (мірою) збільшило б їх
наплив.
МАЛОРОСИ БУЛИ ЗДИРНИКАМИ, з доробку О. Алексєєва «До характеристики руських
архієреїв першої половини XVIII століття»
Взагалі різниця в тому, як уряд дивився на ті чи інші провини архієреїв малоросійського і
великоросійського походження, наводить на думку про те, що там, де на зловживання малоросів
дивилися крізь пальці, в діяннях великоросів вбачали антиурядовий намір. Причини цього варто
шукати й у загальній спрямованості, й в самому насильницькому характері реформ. Проте значну
роль відігравала та обставина, що майже всі архієреї-малороси мали шляхетське походження.
Поведінка деяких малоросів, які обійняли великоросійські кафедри прямо-таки вражає пристрастю
до корисливості і здатність накопичувати багатства найпротизаконнішими шляхами.
Відомо, наприклад, що за переведення архієреїв брав гроші Феодосій Яновський, єпископ
Лаврентій Горка асигнував члену Св. Синоду архімандриту Феофілові Кролику 5 тисяч рублів, що
призначалися на хабарі.
Проте всіх, очевидно, перевершив єпископ Варлаам Леницький. Займаючи єпископську кафедру в
Суздалі, Варлаам ще 1721 р. звинуватили в тому, що він зібрав хабарів на загальну суму в 2801
рублів. Дві тисячі з них він відправив до Києво-Печерського монастиря, де мав намір забезпечити
собі безбідну старість, а на 700 карбованців замовив золоту архієрейську шапку, яку теж
передбачав відправити туди.
НАПИШУ ПРО НЬОГО РОМАН, з інтерв’ю Т. Малярчук Н. Краско
– Щось нове вже пишеш?
– Поки що ні, хоча плани є. Коли я буду стара і страшенно мудра, то напишу альтернативно-
історичний роман про українське бароко. Я вже навіть знаю, хто у мене буде головним героєм.
Його звати Теофіл Кролик. Він був другом Теофана Прокоповича і один-єдиний раз згадується в
якихось барокових анналах. З цього одного речення про нього треба зробити роман. Це було б
цікаво.
- 1
- 2