просив благословення у києво-

печерських догідників на своє служіння.

20 березня 1754 року святитель Софроній прибув до Іркутська. Спочатку він заїхав до

Вознесенського монастиря – місця проживання своїх попередників, молився на могилі святителя

Інокентія.

Для знайомства з паствою Софроній здійснив тривалі і важкі подорожі єпархією, відвідавши при

цьому Нерчинськ, Киренськ, Якутськ. Відвідини самовідданого ієрарха усюди вносили світло

євангельської істини і християнської любові.

Немало праці поклав святитель на облаштування і розширення Сибірської місії. З цією метою він

влаштовував місіонерські стани, сам особисто здійснював численні поїздки, повчав місіонерів,

піклувався як про духовні, так і про матеріальні потреби хрещених інородців.

Своє перебування на кафедрі Іркутська святитель ознаменував також ревним піклуванням про

благоліпне богослужіння, спорудження храмів, постачанням їх начинням, дзвонами, спорудження

архієрейського будинку, розбудову духовної семінарії, причому особисто розділяв працю

викладачів.

Він невпинно піклувався про етичне і матеріальне благополуччя духівництва. Відомі випадки

заступництва єпископа з приводу свавілля місцевих воєвод, котрі гнобили жителів краю.

Піклувався владика і про підвищення рівня життя ченців і черниць, призначаючи настоятелями

монастирів людей благочестивих, мудрих, діяльних, з великим життєвим і духовним досвідом.

У вересні 1754 р. святитель видав указ, в якому висловлював заклопотаність навчанням і

вихованням дітей. Духівництву ставилося в обов’язок навчання своїх дітей Часослову, Псалтирі, співу і абетці, причому учення «повинне здійснюватися зі всякою старанністю і крайньою

дбайливістю, аби діти могли обов’язок пономарювання і дяка виконувати завдяки достоїнствам

своїм».

Святитель Софроній прагнув повсюдно встановити статутне богослужіння. Особливими указами

він відновив правильні кадіння і благовіст.

Але серед багатьох турбот він не забував про своє внутрішнє духовне життя. Збереглося свідоцтво

келійника святителя Софронія, який повідомляє, що святитель «їжу вживав найпростішу і у малій

кількості, служив вельми часто, велику частину ночі проводив в молитві, спав на підлозі».

До кінця своїх днів святитель Софроній зберігав любов до Красногорської Золотоношської

обителі, яка викохала його в дні юності. Він постійно сприяв підтримці в ній всього благоліпного, посилав для цього необхідні засоби.

Відчуваючи погіршення здоров’я, Софроній подав прохання до Синоду про звільнення. Однак з

відповіддю з Петербургу зволікали, тому що важко було підібрати гідного наступника.

Останні дні життя святитель провів в молитовному подвигу.

НАУКОВЕЦЬ І ПРОСВІТНИК, з монографії В. Пешкової «Книжкова колекція єпископа

Іркутська Софронія Кристалевського у фонді наукової бібліотеки державного університету

Іркутська»

Одна з яскравих сторінок в культурній спадщині нашого міста належить духівництву Іркутська.

Вдячна пам’ять звертається до імен освічених єпископів, які залишили значний слід в накопиченні

безцінних книжкових скарбів.

Наукова бібліотека ІДУ приступила до виявлення книжкових зібрань Софронія Кристалевського.

Що залишив для нас єпископ?

У книжкових зібраннях знайдені книги релігійно-богословського, історико-канонічного змісту, а

також наукові видання. Це свідчить про те, що книги світського змісту необхідні були святителеві

не як доповнення до релігійної літератури, а для занять науковою і просвітницькою діяльністю, окрім адміністративної, місіонерської.

Серед книжок Софронія – «Місяцеслови» (церковні календарі з вказівкою свят і днів пам’яті

святи). Вони мають численні записи, позначки...

Конволют «Слово» (збірка, складена його власником з декількох самостійно виданих творів,

переплетених в один том) ...включає «Слова», проголошені різними чинами священнослужителів і

присвячені персоналіям, пам’ятним датам.

Серед книг світського змісту Наукова бібліотека має в своєму розпорядженні ще одне рідкісне і

дуже цінне видання «Урочистості Академії наук» (1753). Тут надруковане «Слово про явища

повітря, які стаються від електричної сили», прочитане М. Ломоносовим на урочистому засіданні

Російської Академії наук. Освічений єпископ придбав книгу незабаром після її виходу, аби

ознайомитися з досягненнями вітчизняної науки.

Продовженням названого видання може служити наявна в книжковому зібранні Софронія

«Промова про нові винаходи в місячній теорії» (1753), прочитана в Академії наук професором

астрономії М. Поповим. Як наочний матеріал в книзі наведені креслення, таблиці.

Представлена частина колекції святителя Софронія знайомить з чудовими пам’ятками писемності

і друку, що мають загальнонаціональне значення (рукописи, стародруки, книги кирилівського

друку XVIII століття). Їх вивчення дозволяє ширше і глибше судити про інтереси і різнобічну

діяльність архієрея на сибірській землі.

ВРЯТУЙ НАШІ ДУШІ, тропар святителю Софронію, глас 1

Скорый в бедах и скорбех заступииче, отче иерарше страны Сибирския, святителю Софроние, на

небеси предстояй с первоиерархом Иркутския Церкви и всеми святыми, выну имаши

благоволение Господа славы: призри иа люди, притекающыя к честным останкам святых мощей

твоих, с верою и любовию слезно просящыя твоея помощи и заступления, моли, Егоже

проповедал еси людем Сибири, избавити я от находящих зол и наветов вражиих, просветити

людие оляденевшая древле неверием сердца, даровати утверждение веры Христовы и спасти души

наша.