безпаспортних і втікачів, допомагала стягувати

податки і недоїмки з боржників, стежила за порядком у ввірених губерніях...

Незважаючи на часті роз'їзди, Микола Якович мав велику популярність. Ще більшу повагу і

вдячність городян і взагалі всіх мешканців Казанської губернії генерал-майор Мандрика здобув

взяттям в 1846 році розбійника Бикова, який наводив впродовж декількох років разом із збіглим

каторжником Чайкіним жах...

...Микола Якович ...так і помер на службі, перебуваючи з візитацією батальйонів внутрішньої

варти в Єкатеринбурзькій губернії.

***

БЕРЕЖИ ЛЮДЕЙ, ГЕРОЮ

, з поеми Д. Рєпіна «Поручик Ржевський»

Вот адъютант (охрип от крика):

«Вас, Ржевский, требует Мандрыка!

Живее! Командир полка

Вперёд пойдёт наверняка

В четвёртый раз, но перед этим

Послать в атаку эскадрон

Сейчас распорядится он!»

……………………………..

Доклад поручика Мандрыка

С начала самого прервал:

«На эти пушки погляди-ка –

Пол-эскадрона наповал!

Палят они без остановки;

Немало надобно сноровки,

Чтоб их заставить замолчать;

…………………………………

Заткни их сам, хотя бы с... дракой!

Но по кустам – не сдержишь строй...

И береги людей, герой!

……………………………………

Второй приказ пришел Мандрыке!

Иль ждёте вы, когда на пики

Мюрата корпус взденет вас?

Иль вам Уваров – не указ?!

Вас слишком мало для отпора».

«Задачу выполнили мы,

Смешав противника тылы,

Француз опомнится не скоро;

Пускай он нас поищет тут –

А мы пойдём держать редут!»

***

ПРОТЕСТУВАЛЬНИК

, бувальщина

Коли в 1815 р. командиром лейб-гусарського полку призначили В. Лєвашова, котрий служив

менше, ніж М. Мандрика, останній на знак протесту подав у відставку. Рапорту не підписали.

Тоді М. Мандрика самовільно одяг цивільне вбрання і пішов гуляти Фонтанкою, оскільки знав, що

там мав звичку гуляти імператор Олександр.

Зустрівшись з государем, «протестувальник» зупинився і, знявши капелюха, чесно вклонився.

Государ його впізнав:

– Полковник Мандрика?

– Точно так, Ваша Імператорська Величність!

– За яким правом в цьому вбранні?

– За вольністю дворянства, Ваша Імператорська Величність!

Цар пішов далі. А вже наступного день полковника-бунтівника відправили у відставку без права

носити мундир.

Мандрика, одягши мундира, з'явився до князя Волконського і попрохав передати государю, що

він, як георгіївський кавалер, за законом у відставку відправляється лише з правом на мундир.

Волконський зауважив:

– Ви, полковнику, самі собі дали відставку! Не буду я нічого доповідати государю. Якщо є

бажання, їдьте самі.

Полковник поїхав і на прийом пробився.

Государ запитав:

– Полковнику Мандрико, з якої причини ви тут?

Мандрика відповів:

– Наважуюся доповісти, що я отримав відставку, але без мундира, а за законом, як георгіївський

кавалер, повинен отримати мундир у відставці.

– Добре, дякую, що нагадали, – відповів імператор.

І Мандрика таки поновив право носити мундир.

***

КОНІ НЕ ВИННІ

, майже анекдот

Якось великий князь Микола Павлович звернувся до М. Мандрики з проханням вибрати йому

четвірку чистих вороних коней. Той прохання виконав, і великий князь залишився вельми

задоволений.

Через місяць, зустрівши Мандрику, він сказав:

– А коні чомусь стали білоногими і в однієї губа побіліла. Чи правда, що ти їх підфарбував?

– Точно так, шкода було таких красенів не дати вам, і я зважився підфарбувати, проте людина, яка

це зробила, забула повідомити до придворної стайні, щоб там відновлювали забарвлення і сам

секрет складу фарби.

Великий князь посміхнувся:

– Ну, дарма! Коні чудові. Я, мов жених, похизувався на них перед іноземцями – спасибі тобі!