розповідь про випробування інших людей є зрозумілою і чи не єдиною наставницею, котра навчає
нас мужньо переносити мінливості долі. (3) Тому немає потреби нікому, найменше нам,
повторювати те, що вже сказано прекрасно багатьма іншими. (4) Бо незвичайність подій, про які
ми маємо намір говорити, сама по собі здатна привернути кожного, старий він чи молодий, до
уважного читання нашої розповіді. (5) І справді, де знайти людину таку легковажну або
недбайливу, яку не побажає зрозуміти, яким чином і за яких суспільних установ майже весь
відомий світ підпав під єдину владу римлян впродовж неповних п’ятдесяти трьох років [220-168
рр. до н. е.]? Ніколи раніше не зустрічалося нічого подібного.
...4. Особливість нашої історії і гідна подиву риса нашого часу полягають у наступному: майже всі
події світу доля направила силоміць в один бік і підпорядкувала їх одній і тій же меті; згідно з цим
і нам личить представити читачам у єдиному огляді ті шляхи, якими доля здійснила велику
справу.
***
ОДИН З НАЙВИЗНАЧНІШИХ ЕЛІНІСТІВ,
з монографії Е. Фролова «Російська наука про
античність»
Одним з найвизначніших представників культурно-історичного напряму в російському
антикознавстві другої половини XIX ст. був Федір Герасимович Міщенко.
...В античності Міщенка цікавив над се розвиток громадської думки, успіхи якої він ставив у
пряму залежність з розвиненим республіканським ладом грецьких міст-держав, з їх
народоправством. Поступово розширюючи коло досліджуваних матеріалів, Міщенко від грецької
драми звернувся до прозової літератури. Перекладу і коментування найважливіших пам’яток цієї
літератури він і присвятив більшу частину своїх праць.
...Міщенко надав неоціненну послугу російській освіті. …Досить добротні, забезпечені
докладними статтями і докладними покажчиками, ці переклади на довгі роки стали супутниками
тих, хто на різному рівні – в середній школі і в університеті, студентом чи сформованим фахівцем
– вивчав античну історію та античну літературу.
2
Оригінальні дослідження Міщенка, пов’язані здебільшого з роботою над перекладами, можуть
бути згруповані за трьома розділами. Це, по-перше, роботи, пов’язані безпосередньо з історією
суспільної думки у стародавніх греків.
...Особливу групу утворюють статті Міщенко, присвячені політичному розвиткові Греції в
класичний і елліністичний час, долі цивільної міської громади, яка особливо цікавила російського
вченого
...Третю групу робіт Міщенка складають дослідження, котрі стосуються історії античної
цивілізації на території нашої Батьківщини.
***
МОДЕРНІЗАТОРСЬКИЙ ПІДХІД
, з розвідки С. Мірзаєва «Полібій»
Що стосується західної історичної та політичної літератури початку століття, то ще Ф. Г. Міщенко
зазначав модернізаторський підхід західних дослідників до оцінки політичної позиції Полібія і
підкреслював неприпустимість перенесення понять і термінів XX століття на політичні процеси
сучасного для історика рабовласницького суспільства.
***
ЗРАЗКОВІ ПЕРЕКЛАДИ
, з книги Л. Міщенка «Доки я пам’ятаю…»
Батько мій, Гліб Федорович, був сином професора філології Київського, а потім Казанського
університетів Федора Герасимовича Міщенка. Зроблені Федором Герасимовичем перші переклади
російською мовою давньогрецьких авторів – Геродота, Полібія, Фукідіда і Страбона вважаються
зразковими, багато з його наукових праць не втратили значення й досі.
У Києві Ф. Г. Міщенко входив до «Громади» – об’єднання ліберальної української інтелігенції, яка ставила за мету збереження і розвиток національної української культури на противагу
офіційній тенденції русифікації. Це вартувало кафедри в Києві, проте незабаром його з готовністю
прийняв Казанський університет, де він і пропрацював з 1889 р. до останніх років життя.
***
ПОЛЕМІЗУВАВ З ПРОБЛЕМ ЕСТЕТИЗМУ
, з дослідження Л. Пільга «Ієронім Ясинський:
позиція і репутація в літературі»
Цілеспрямовано вибудувати свою літературну позицію письменник вперше намагається у 1884 р.
Це рік відомої полеміки у київській газеті «Зоря» – полеміки, в якій брали участь Ясинський, М.
Мінський, київський професор Федір Герасимович Міщенко і ще деякі особи.
В історію літератури полеміка увійшла як одна з перших маніфестацій передсимволістського
естетизму.
***
ЗАБУЛИ ІМЕНИТОГО ЗЕМЛЯКА,
з статті «Федір Міщенко» на сайті pryluky.osp-ua.info
Плідно працювати в Києві, у рідних стінах, йому все ж не довелося. …Вірні царські служаки, чиновники від науки, примітили у знаменитого еллініста потяг до українофілів, до демократичних
наукових сил... Його почали переслідувати… Настало п’ятирічне адміністративне вислання з
Києва.
Лише у 1889 році славетному вченому знову вдалося продовжити педагогічну діяльність на посаді
ординарного професора Казанського університету. Відтоді все життя і творчість Міщенка
пов’язана з Казанню.
У 1903 році завершив свою лебедину пісню – переклад «Промов» Демосфена. А потім тяжко
занедужав і повернувся до України…
Зовсім недавно вдалося натрапити на слід Якова Герасимовича Міщенка.... Він також закінчив
Київський університет і викладав давньогрецьку мову в Прилуцькій класичній гімназії.
Дослужився до чину статського радника і мав орден Святого Станіслава.
Не пам’ятають іменитого земляка і в рідних Прилуках, лише дивом збереглася на старому
цвинтарі всіма забута могила батьків знаменитого колись на весь світ ученого. Вони обоє – і
батько і мати – померли в один рік. Брати Міщенки на могилі спорудили скромний пам’ятник з
написом: «Тут поховані батьки родини Міщенків батько Герасим Калинович помер 18-го травня
1866 року, прожив 67 років. Мати Юстинія Микитівна померла 13-го квітня 1866 року, прожила 46