ЗАВДЯКИ КИБАЛЬЧИЧУ, з книги Л. Ляшенко «Революційні народники»

У ході судового розгляду експерти, приводячи ледь не до сказу голову, захоплюються метальними

снарядами Кибальчича і шкодують, що таких гранат немає на озброєнні російської армії.

Добре ще, що не виступає герой оборони Севастополя в Кримській кампанії і російсько-турецькій

війні генерал Едуард Тотлебен. Він відгукувався про Кибальчича і Желябова так:

– Щоб там не було, щоб вони не вчинили, таких людей не можна вішати! А Кибальчича я б

посадив міцно-преміцно до кінця його днів, але при цьому надав би йому повну можливість

працювати над своїми технічними винаходами...

Саме процес… демонструє, що в Кибальчичі найбільше не від техніка і не від ідеолога

революційного руху, а від дійсно великого вченого. Коли один з експертів, генерал Мравинський,

заявляє, що «гримучий холодець» не міг бути виготовлений в домашніх умовах, отже, він

завезений із-зі кордону, судді жвавішають. Ще б пак! Авторитетна думка експерта дозволяє суду

поширити масштаб змови «проти особи государя імператора» за межі Російської імперії. Проте ці

надії лускають після виступу Кибальчича.

Він заявляє:

– Я змушений відкинути докази експертизи про те, що «гримучий холодець» – закордонного

приготування. Він зроблений нами.

І читає лекцію про динаміт, не забувши ознайомити слухачів з історією питання.

Голова суду Фуксу обвинувачуваний Кибальчич запам’ятовується особливо. Він напише згодом:

«Кибальчич – ось чудовий розум, незвичайна витримка, пекельна енергія і разючий спокій».

Захисник Кибальчича, присяжний повірник Герард був уражений, коли, прийшовши в камеру,

побачив, що 28-літній підзахисний заклопотаний не вишукуванням способів захисту, а проектом

якогось «повітроплавального снаряду». Кибальчич мріє лише про те, аби йому надали закінчити

математичні розрахунки винаходу. Це був, ні багато ні мало, проект навіть не

«повітроплавального», а космічного апарату.

…Який же внесок Кибальчича в науку? Ним був розроблений проект космічного літального

апарату з твердопаливним багатозарядним двигуном імпульсного горіння. …Той факт, що його

схема не була відома протягом довгого часу (архіви департаменту внутрішніх справ опублікували

тільки 1918 року в журналі «Колишнє»), не змінює найпринциповішого нюансу – в

інтелектуальному просторі, в якому живе людська цивілізація, щось додалося. Всяка наукова ідея

є внесок в абстрактну ноосферу. І інше людство після того, як Кибальчич накреслив свій проект, живе вже у світові, який змінився...

ПОМИРАЮ ЩАСЛИВИМ, з статті М. Кибальчича «Проект повітроплавного приладу»

Перебуваючи у в’язниці, за декілька днів до своєї смерті, я пишу цей проект. Я вірю в

здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі.

Якщо ж моя ідея після ретельного обговорення ученими-фахівцями буде визнана здійснимою, то

я буду щасливий тим, що надам величезну послугу Батьківщині і людству: я спокійно тоді

зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для

якого я готовий був пожертвувати своїм життям...

ЩЕ НЕ ІСНУЄ ДИРИЖАБЛІВ, А ВІН МАРИТЬ КОСМОСОМ, з нарису І. Малишевського

«Повість про занапащене життя»

Коли він надряпав на стіні камери платформу та циліндр з пороховою свічкою, відразу стало

легше. …Відтепер він…писатиме й писатиме.

Перший аркуш озаглавить «Проект повітроплавального приладу колишнього студента Інституту

інженерів шляхів сполучення Миколи Івановича Кибальчича, члена російської соціально-

революційної партії».

«У своїх думках про повітроплавальну машину я насамперед зупинився на питанні, яка сила має

бути вжита, щоб надати руху такій машині… Можна сказати, що сила пари тут непридатна…

Парова машина громіздка сама по собі і потребує багато вугільного нагрівання для приведення в

дію… Парова машина не в змозі підняти саму себе в повітря. Такою силою, на мою думку, є

вибухові речовини, які повільно горять».

О, вже на чому, а на цьому він розумівся!

…Тепер, коли він заплющував очі, перед ним не розгойдувався грубий мотузяний зашморг, а

яскравий струмінь вогню виривався із сопла, піднімаючи його пристрій угору. Він забувався

коротким, тяжким сном на нарах, а вона, його уява, летіла й летіла.

Вранці, переживаючи, що зовсім не залишається часу, квапився занести на папір придумане за ніч.

Тільки б встигнути...

…Подумати: тоді не існувало ще ні літаків, ні дирижаблів. А державний злочинець, якого ось-ось

засудять до страти, вперше у світовій науці пропонує принцип ракетного польоту, цілком

застосовний для космічних подорожей!

ПІОНЕР РАКЕТНОЇ ТЕХНІКИ, з статті В. Соколовського «Кибальчич Микола Іванович»

Не можна не схилитись перед мужністю людини, яка розробила свій дивний для того часу проект

у камері смертників і не віддати належне талантові ученого-винахідника, який замислився над

такими технічними питаннями, як забезпечення тривалості польоту, застосування багатокамерних

апаратів, програмного режиму горіння, бронювання пороху та ін.

Тому ми з повним правом можемо вважати М. І. Кибальчича одним з піонерів ракетної техніки.

ВПЕРЕД, ДО ЗІРОК, з наукового висновку фізика Я. Перельмана

По суті, це був перший крок в історії міжзоряного плавання.