АЛЧЕВСЬКА Христина Данилівна

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Освітянка, публіцист, поетеса, драматург, перекладач. Перший виходець з України – віце-президе-

нт Міжнародної ліги освіти (1910).

З учительської родини.

Народилася 4 (16) квітня 1841 р. в м. Борзні Чернігівської губернії Російської імперії (нині –

районний центр Чернігівської області України).

Померла 15 серпня 1920 р. в м. Харкові Української Народної Республіки (нині –

адміністративний центр однойменної області України). На надгробку написано «Народній

освітянці».

Займалася самоосвітою. І, незважаючи на те, що спеціальність вчителя отримала запізно (1870),

усе життя присвятила тому, аби якомога краще вчити інших.

Організувала в с. Олексіїївка Слов’яносербського повіту Катеринославської губернії (нині –

Луганська область), куди після весілля переїхала до чоловіка, першу приватну недільну жіночу

школу для дітей простолюдин (1862). Її діяльність забезпечувала шляхом добровільних пожертву-

вань, а пізніше – власними коштами. Загалом «університети Алчевської» пройшло понад 15000 ді-

вчаток.

Лауреат почесного диплому Всесвітньої педагогічної виставки в Парижі (1899).

Друкувалася в журналах «Північний вісник», «Російська школа», «Дитяче читання», «Вісник

Європи», «Російське багатство», «Школа і життя», «Північна бджола», «Російська думка».

Як літератор дебютувала в журналі «Північна бджола» дитячими патріотичними віршами. Перший

серйозний доробок прозою – «Оповідь садівника» (1870).

Потім настала черга ґрунтовного начерку «Історія відкриття школи в селі Олексіївка

Михайлівської волості» (1881), статей «Островський в застосуванні до читання в народі» (1887),

«Гаршин як народний та дитячий письменник» (1889), «Лермонтов в селі» (1892), серії нарисів

«Півроку з життя недільної школи» (1895-1897), творів «Оповідання Чехова «Баби» та «Чоловіки»

(1900), «З нотаток завідуючої недільної школи» (1901), «Читання шведських та норвезьких

письменників в селі та місті» (1903), «З записного зошита вчительки» (1906).

А. – автор відвертих і щирих спогадів «Передумане й пережите» (1912).

За її участі написана «Книга дорослих» (1899-1900), під безпосереднім керівництвом створено по-

над три десятки популярних навчальних посібників, причому деякі з них витримали до десяти пе-

ревидань.

Наша землячка – ініціатор і головна рушійна сила при підготовці тритомника «Що читати наро-

ду?» (1884-1906), в якому був розділ «Видання для народу українською мовою» і який витримав

17 (!) перевидань.

На своїй садибі у Харкові вона встановила перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку (1899).

Прогресивна просвітницька діяльність А. ще при житті набула широкого розголосу, в тому числі і

за кордоном.

У свою чергу, знаний літературний критик того часу М. Шелгунов писав про «маленький

землетрус, який вона викликала в умах інтелігентних людей».

У м. Львів одній з вулиць присвоєно ім’я нашої землячки.

Серед друзів та близьких знайомих А. – І. Франко, В. Короленко, А. Чехов, М. Лободовський, О.

Герцен, Ф. Достоєвський, Б. Грінченко, О. Островський, М. Міхновський, М. Павлик, В.

Данилевський, Д. Багалій, І. Тургенєв, Г. Успенський та ін.

***

ЗДІЙСНИТИ ЩОСЬ ВЕЛИКЕ,

з життєвого кредо Х. Алчевської

Я вся полум’яніла бажанням зануритися в суспільну діяльність і здійснити в житті щось велике,

хороше.

ОБСТАВИНИ І ПАТРІОТИЗМ, з професійного кредо Х. Алчевської

Я через обставини говорила, читала, писала і навчала російською, однак утішала себе думкою, що

всі ми вчилися за російською абеткою і це не перешкодило нам, досягнувши свідомого віку, стати

патріотами.

РОЗДАВАЛА «КОБЗАРЯ», з щоденника Х. Алчевської

Я до того зачитуюся ним (Т. Шевченком – авт.), що і плачу, і сміюся, і ніби переживаю з Оксаною

і Марком їх радощі і їх горе. Скільки задушевного чується у цих віршах, просто неможливо

відірватися...

І досі болять очі, так я... плакала.

А в роки репресій і суворої заборони української мови, коли малоросійська пісня і навіть

студентська мережана сорочка викликали підозру поліції,... я роздавала «Кобзаря» Шевченка

направо й наліво…, цей «Новий заповіт» української літератури...

БАЖАЮ УСПІХУ, з листа Л. Толстого Х. Алчевській від 20-25 грудня 1882 р.

Христино Данилівно!

Отримав …вашого листа, і, прочитавши його, відразу відчув, що маю справу з людиною щирою і

серйозною, і відчув себе внутрішньо зобов’язаним вникнути в те, що від мене вимагається, і

виконати це, наскільки зможу.

…Боюсь, що я вам говорю те, що ви самі краще за мене знаєте, і тому вибачте, що забазікався. Я

так люблю цю справу, і лист ваш так розворушив у мені старі дріжджі.

Надзвичайно вдячний за вашого листа і бажаю успіху вашій чудовій справі.

Л. Толстой.

РОЗУМНА БАБА, з «Щоденників» Л. Толстого

14 квітня 1884 р.

Пішов до Алчевської. Розумна, ділова баба. Навіщо оксамит і на птаха схожа?

БАГАТІ ЗАБУВАЮТЬ, ЩО ВОНИ – УКРАЇНЦІ, з доробку Б. Грінченка «Листи з України

Наддніпрянської» *

Сумно, сумно стане тому, хто подивиться тепер по нашій Україні! Вся країна розбилася на два

виразні табори – панів та мужиків, інтелігенцію та народ. Першими іменами звуть сі табори

мужики, а другими – пани.

…Що з сього виходить? Те, що мужик переймає у пана (звісно, скільки може й розуміє)

позверховність і, звісно, вкупі з нею і такі гарні речі, як розпуста і т. ін. А проте, власне, і не в

панів він се переймає: до пана все ж через лад високо задля нього. Тим переймання йде від лакеїв

та від куховарок.

З’являється цілий шар суспільний: перевертні.

Що ж робить інтелігенція в сей час? Три речі: або нічого не робить, а тільки «заживає життя», або

змосковлює народ, або, в