спаду залишалися великі калюжі, від яких «йшла всяка зараза».
Велику увагу приділяв губернатор добудові Астраханського каналу, який сполучає Волгу з річкою
Кутум. На всіх вулицях були побудовані нові дерев’яні тротуари, відремонтували мости через
річки й канал.
Віддав він і наказ про зменшення в місті бродячих собак, вважаючи їх причиною заразливих
хвороб.
СПРИЯВ ДОБРОДІЙНОСТІ, з монографії Ю. Сидорова «Історія Астраханського краю»
С. С. Андрієвський, сам лікар, визнав необхідним насамперед ознайомитися із станом медичної
допомоги населенню. Він особисто керував засіданнями Наказу громадського піклування і звернув
увагу на нераціональну структуру лікувальних установ у місті.
За ініціативою губернатора оголосили збір пожертвувань серед купецтва і дворян на будівництво
ще однієї лікарні.
До лікарняних установ був прикріплений лікар, який керував всіма корпусами і особисто
доповідав про роботу двічі на тиждень губернаторові.
У всіх лікарнях за вказівкою С. С. Андрієвського солом’яні матраци і подушки були замінені
волосяними; хворі забезпечувалися трьома змінами постільної і натільної білизни, верхнім одягом
і взуттям. Кухарі, «пекарі», «накривачі столів» одержали спеціальний одяг: білі куртки і ковпаки.
Сприяючи розвитку добродійності, заохочуючи і підтримуючи її ініціаторів і організаторів,
місцева влада не усувалася від рішення лікарських завдань санітарного стану в краї.
ВИХОВАВ ЛОЯЛЬНОГО ХАНА, з інтерв’ю Ш. Аманжолової Б. Садвакасову
Становище в ханстві посилювалося і тією обставиною, що уральські козаки претендували на
пасовищні угіддя Камиш-Самарських озер і річок Великого і Малого Узеня. Ісатай закликав
одноплемінників із зброєю в руках вигнати їх, тоді як Жангір відстоював землі шляхом
переговорів з царським урядом.
Справа в тому, що Букеєвська орда перебувала в двоякому підпорядкуванні: нею займалися
Астраханське і Оренбурзьке губернаторства, які змагалися між собою.
Сам Жангір близько десяти років з перервами виховувався у астраханського губернатора
Андрієвського, і у нього склалися дружні відносини з багатьма чиновниками місцевої
адміністрації. Він дуже розраховував на їх допомогу і лояльність, проте оренбурзька адміністрація
зуміла добитися відчуження астраханців, і в ханську ставку із значним військом прибув
прихильник крайніх заходів підполковник Геке.
– Обставини загибелі пов’язують з родичем хана Жангіра, султаном Баймагамбетом.
– Це вірно, бо з юрисдикції Букеєвської орди повстання перейшло в західне Зауралля, султаном-
правителем якого був Баймагамбет-султан. Коли Махамбет в 1845 році приїхав до Оренбурга, аби
влаштувати свого сина в російську школу, власті зробили запит султанові Баймагамбету на
предмет благонадійності поета. Той дав негативну характеристику, визначивши вплив Махамбета
на казахів «шкідливим», а його розмови такими, що «підпалюють». Незабаром було видано наказ
про арешт останнього. І на початку 1846 року в юрті поета, куди під виглядом гостей приходять
люди султана, відбувається зіткнення, яке закінчилося тим, що Махамбет був обезголовлений.
…Махамбет Утемісов і хан Жангір бажали одного – відстояти землі між Уралом і Волгою, проте
йшли до цього різними шляхами. Махамбет та Ісатай йшли війною на козаків. Жангір, як
мовилося вище, звертався до властей.
ЗАЛУЧАЛИ «АЗІАТЦІВ», з статті І. Бурсака «З історії Оренбурзького Неплюївського
військового училища»
Оренбурзьке Неплюївське військове училище відкрито в 2-й день січня 1825 р. на засоби,
пожертвувані сенатором Неплюєвим і Оренбурзьким дворянством.
Мета – надання середньої освіти дворянським дітям, хоча був відкритий доступ і для дітей знатних
киргизів. Співчуття до нової школи серед киргизів підтримувалося, головним чином, ханом
Букієвської орди, який здобув російську освіту під керівництвом Астраханського губернатора
Андрієвського.
Училище готувало офіцерів і цивільних чиновників середньої ланки з «азіатців».
ПРИХИЛЬНИК РОСІЙСЬКОГО САМОДЕРЖАВСТВА, з розвідки О. Лєвшина «Опис киргиз-
козачих орд і степів»
В 1812 році султан Букей став ханом киргиз-козаків, які перейшли з ним із-за Уралу в
Астраханську губернію і внаслідок одержали назву Букеєвської Орди. Букей помер в 1815 році,
залишивши після себе кількох синів, старший з яких Джангір зведений в ханську гідність 1824
року.
Джангір – казахський хан Внутрішньої орди. Мав звання генерал-майора російської армії. Здобув
початкову освіту у домашнього вчителя-мулли, потім за волею батька був відданий для
подальшого навчання і виховання астраханському губернаторові С. Андрієвському, в сім’ї якого
жив з невеликими перервами близько десяти років.
За його правління відбулося зрощення ханської влади з владою прикордонної адміністрації.
Джангір був прихильником російського самодержавства, поміщицької системи господарювання,
дворянської освіти і культури.
ЧАС ЗВЕРНУТИ УВАГУ НА ІСТОРІЮ, з замітки В. Разіної «У Челябінську увічнили ім’я
ученого, який врятував світ від сибірської виразки»
Челябінські вулиці носитимуть імена видатних діячів Росії. Так, один з скверів міста названо ім’ям
С. Андрієвського – лікаря, який вперше дослідив сибірську виразку.
Міська Дума ухвалила рішення привласнити ім’я видатного південноуральського лікаря скверу,
обмеженому вулицями Енгельса – Худякова – Воровського. Як відзначили депутати, необхідно
«частіше пов’язувати назву вулиць з історією Уралу». При цьому народні обранці заявили, що
вони не проти грушевих і обліпихових назв, проте «нам здається, – заявив один з них, – що фрукти
вже закінчуються, і треба звернути увагу на історію».
Відзначимо, що С. Андрієвський, ім’ям якого названо міський