того ж року в колекцію увійшло вже 115 видів тварин, а через рік – 177. Взимку тварини
переводилися в складські приміщення станції Київ-товарний.
Витрати на завезення і розміщення звірів, будівництво для них приміщень і оплату персоналу ніс, головним чином, В. Бурдзінський.
Через три роки зоологічний сад настільки розрісся, поповнившись рідкісними і цікавими
тваринами, що йому стало тісне на відведеній в Ботанічному саду ділянці. До того ж, як писав в
клопотанні до міської Думи В. Бурдзінський, «скупчення в одному невеликому місці багатьох
тварин стало турбувати сусідніх жителів, а також публіки, яка гуляє Ботанічним садом» і
правління університету св. Володимира запропонувало Київського товариства поціновувачів
природи вивезти звіринець в інше місце.
Ініціатива Бурдзінського і швидкий розвиток зоосаду визначили прихильне ставлення до
ентузіаста міської влади, і в 1913 році вона відвела під зоопарк нову територію в передмісті
Шулявки на Політехнічній вулиці – велику за розмірами (16 десятини землі), з різноманітним
ландшафтом, котра найкраще підходила для зоопарку.
Проте, оскільки територія ця була «відкритим полем без всяких деревних насаджень»,
Бурдзінський не заспокоївся і продовжив надсилати губернаторові Києва, «його ясновельможності
панові опікунові київського учбового округу», «його високородію голові садової комісії Київської
міської управи» прохання про «освічене сприяння», а просто кажучи, про матеріальну допомогу.
Врешті-решт ентузіазм подвижника здобув дію, і деякі кошти були виділені. Бурдзінський тут же
взявся за справу і у короткий час заклав парк, особисто стежачи за посадкою дерев і декоративних
кущів.
СТАТУС ДЕРЖАВНОГО, з інформації «Київський зоопарк» на animals.com.ua
Через десять років структуру зоопарку доповнили зоологічний, ботанічний, етнографічний
відділи, учбово-показова пасіка і музей бджільництва.
У 1919 році виконавчий комітет Київської міської Ради робочих депутатів визнав зоологічний сад
загальнодержавною власністю. На його утримання і розвиток влада виділила кошти, які дозволили
купувати тварин і організовувати експедиції для їх вилову. З часом в штаті з’явилися нові фахівці, розширювалося будівництво, поповнилася колекція тварин, почав формуватися колектив
науковців. Зоопарк одержав від відділу комунального господарства виконкому міста ще близько
43 га землі і статус: «Київський зоологічний парк». Директором залишився Венантій
Бурдзінський.
У 1935 році відбувся пленум відділу комунального господарства міськради, на якому було
вирішено закріпити за зоопарком всю територію, захистити її, побудувати слоновник, закінчити
будівництво споруди для мавп, розширити старі приміщення, поліпшити водопостачання, виділити зоопарку сінокісну ділянку не менше 100 га.
У березні 1941 року виконком міськради затвердив «Положення про Київський зоопарк».
НАЙБІЛЬШИЙ У ЄВРОПІ, з кореспонденції С. Чалика «Ноїв ковчег» на проспекті Перемоги»
У 1996 році Київський зоопарк прийняли до Європейської асоціації зоопарків і акваріумів (EAZA).
А побудований ще в 1970 році павільйон птахів визнаний найбільшим в Старому світі.
А починалося все з невеликого «живого куточка» в університетському Ботанічному саду...
Спочатку в зоосаді було 56 видів тварин, проте зусиллями Товариства любителів природи і за
фінансової підтримки спроможних киян колекція швидко розширювалася. До кінця 1908 р. тут
вже налічувалося 115 видів тварин, а через рік – 177.
...Офіційне відкриття нового зоосаду відбулося весною 1914 р. Публіка прогулювалася від клітки
до клітки під звуки оркестру. У буфеті можна було випити і закусити, а «поряд з клітками для
звірів і птахів, – згадує один з відвідувачів, – знаходилися приміщення для всяких видовищ і
музичних розваг». Через декілька років в зоосаді з’явилися зоологічний, ботанічний,
етнографічний відділи, учбово-показова пасіка і музей бджільництва.
Венантій Бурдзінський керував своїм «Ноєвим ковчегом» до 1923 року. Він зібрав велику
колекцію звірів – від бурих ведмедів з глибин Росії до сніжних барсів (ірбісів) з прикордонних з
Персією територій. Велика група екзотичних тварин подарував художник-анімаліст Сергій
Святославський, який привіз їх з мандрівок Африкою і Азією.
...У другій половині 1930-х років Київський зоопарк визнано одним з кращих в СРСР.
Відвідувачам демонстрували близько тисячі тварин різних видів, пропонувалися
«загальнодоступні буфети». Діти могли покататися на осликах і поні, а також пограти на дитячих
майданчиках.
...Перед початком Другої світової війни зоопарк був крупним науковим і дослідницьким центром.
Наприклад, до складу ветеринарної лікарні, що була тут, входили: зоотехнічна і бактеріологічна
лабораторії, кабінет діагностики, хірургічне, физико-терапевтичне, гідропататичне, терапевтичне і
інфекційне відділення, ветеринарна аптека, палата попередніх лікувальних процедур, показова
кузня.
...З травня 1982 року центральною спорудою зоопарку є «Острів тварин», на якому живуть хижаки
– леви, тигри та інші. Внутрішній сад острова, що нагадує тропічний ліс, наповнений щебетом
птахів. Прикрасив територію зоопарку авіарій – ковпак з тонкої сітки, під яким сидять грифи,
стерв’ятники і шуліки. Ще один оригінальний ковпак – скляний – став помешканням для
різношерстої компанії мангустів.
Сьогодні зоопарк нараховує близько 4500 тварин – представників понад 400 видів.
ВРЯТУВАЛИ ЧЕРЕШНІ БУРДЗІНСЬКОГО, з замітки Л. Гуторової «Дерева прооперували»
У київському зоопарку екологи підлікували 130-річні, найстаріші в місті черешні Бурдзінського.
– Чотири черешні названі на честь засновника зоопарку і його першого директора Венантія
Бурдзінського, – розповіла керівник прес-служби зоопарку Ірина Головіна. – І хоча щорічно
дерева плодоносять, в стовбурах утворилися тріщини, збільшвалися дупла. – Ми звернулися за