За Маніфестом імператора Олександра II від 26 серпня 1856 р. декабристам, які «доти належали до
потомственого дворянства», дарували «разом із законними дітьми всі права потомственого
дворянства ...без права на колишнє майно». Положення указу розповсюджувалися також і на дітей
декабристів, померлих в Сибіру і на Кавказі.
...І на Лева – сина декабриста Василя Львовича Давидова. Лев народився в 1837 р., коли його
батько перебуав у засланні. ...Проте в 1842 р. ...Лев Васильович Давидов став Левом Васильєвим і
був направлений до Московського кадетського корпусу.
...Архівні документи свідчать, що Леву Давидову, окрім раніше наданої можливості вчитися в
кадетському корпусі, а потім служити в одному із найстаріших гвардійських полків, в 1856 р., як і
дітям інших декабристів, було повернено потомствене дворянство. Окрім цього, йому серед інших
дітей декабристів також поверталося і родове прізвище.
БЕЗЛІЧ ОХОЧИХ ЗАКІНЧИЛИ ШКОЛУ ДАВИДОВИХ, з «Краєзнавчого календаря м.
Красноярськ»
Важливе значення мала школа, організована Василем Львовичем і дружиною його Олександрою
Іванівною. Знаючи про заборону політичним засланцем відкривати школи, Василь Львович зумів
обійти її: він створив домашній клас для своїх семи дітей, царським указом позбавлених
дворянських прав.
Оскільки це був неофіційний клас і навчання здійснювалося вдома, то сюди могли ходити всі
охочі. Діти багатьох красноярців закінчили школу Давидових.
ЇХНІЙ МАЄТОК – КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР ПІВДНЯ, з кореспонденції Л. Арсеньєвої «Погляд
зблизька»
У 1787 році князь Потьомкiн подарував мiстечко Кам’янку, разом з оточуючими його селами, однiй зi своїх племiнниць Катеринi Миколаївнi Самойловiй, за першим шлюбом – Раєвськiй, за
другим – Давидовiй. У сiм’ї царювала атмосфера високої духовностi, i Кам’янка початку ХIХ
столiття, де об’єдналися два славних роди Раєвських i Давидових, стала, по сутi, одним iз
культурних центрiв пiвдня Росiї. А коли молодший син К. М. Давидової, герой Вiтчизняної вiйни
1812 р., Василь Львович Давидов стає одним з активних членiв Пiвденної спiлки декабристiв, Кам’янка стає й центром грудневого руху на пiвднi.
З Пушкiним Василь Львович Давидов знайомиться в Кишиневi, де поет перебував у засланнi, i запрошує його до Кам’янки в гостi.
В перший приїзд О. С. Пушкiн провiв у Кам’янцi приблизно чотири мiсяцi. Тут вiн багато читав, користуючись прекрасною бiблiотекою Давидових.
В Кам’янцi поет закiнчує поему «Кавказький бранець», пише вiршi «Я пережив свої бажання»,
«Нереїда», «Вже тане в синяві летючий ряд хмарин».
…Мiська вулиця вiдокремлює основну частину Кам’янського парку Декабристiв вiд його куточка, де розташовано так званий «Зелений будиночок». У маєтку Давидових тут розмiщувалася
бiблiотека, бiльярд, столики для iгор. Стiни будиночка пам’ятають i натхненний голос Пушкiна, i пристраснi суперечки декабристiв, i прекраснi звуки музики Чайковського.
Пiд час фашистської окупацiї нiмцi влаштували тут тир i казино. Тут же дресирували собак.
…Вiдновити експозицiю допомагали музеї й архiви Москви та Петербургу, Києва та Одеси, нащадки роду Давидових. Серед дорогих релiквiй музею: сiмейний рояль Давидових, за яким
часто i багато працював Петро Іллiч, особисте пiанiно Чайковського, особиста шпага декабриста
Василя Львовича Давидова з монограмою на ефесi «ВД», предмети пушкiнських часiв, особистi речi сестри Петра Іллiча Чайковського. Всього фонди музею нараховують сьогоднi приблизно 10
тисяч експонатiв.
До речi, в нашi тяжкi часи дуже цiнний рояль Давидових мiг просто загинути вiд холоду i вологостi (музей нормально не опалювався). Слава Богу, знайшлися нерiвнодушнi люди, що
врятували музейний раритет!
За всю iсторiю музею про нього i за його тематикою знято 18 документальних фiльмiв. Музей
вiдвiдало понад 5 млн. осiб!
СУМІШ ВІДОМИХ З ОРИГІНАЛЬНИМИ, з листа О. Пушкіна М. Гнідичу від 14 грудня 1820 р.
Був я на Кавказі, в Криму, в Молдавії і тепер перебуваю в Київській губернії, в селі Давидових
(Кам’янці – авт.), милих і розумних людей, братів генерала Раєвського. Час мій минає між
аристократичними обідами і... дискусіями. Товариство наше різноманітне – весела суміш людей
оригінальних, людей відомих.
КАМІНКУ ПОЕТ ЗГАДАВ НАВІТЬ В «ЄВГЕНІЇ ОНЄГІНІ», з розвідки Г. Таран «Тут дух
поезії і музики злітав»
Улюбленим місцем творчої праці поета (Пушкіна О. – авт.) був «Зелений будиночок» (нині –
приміщення музею).
Ще раз Пушкін побував у Кам’янці в листопаді 1822 року. Літературною пам’яткою про цей
короткий візит став вірш «Аделі», присвячений 13-річній племінниці декабриста та помітка на
одній з книг бібліотеки Давидова «Ваш тихий, милый Каменград я покидать совсем не рад».
Кам’янка залишила в душі вразливого поета (найтепліші спогади про себе та людей, з якими
зустрічався поет. У своєму вірші-посланні «В. Л. Давидову» поет написав: «Тебе, Раєвських і
Орлова, і пам’ять Камінки люблячи».
А ще про Кам’янку Пушкін згадає в поемі «Євген Онєгін»: «Там, де рання весна блищить над
Камінкою тінястою».
НЕ ЗАБУВАЮ ТВОЄ ВИНО, з вірша О. Пушкіна «В. Л. Давидову»
Но я молюсь – и воздыхаю...
Крещусь, не внемлю сатане...
А все невольно вспоминаю,
Давыдов, о твоем вине...
Вот эвхаристия другая,
Когда и ты, и милый брат,
Перед камином надевая
Демократический халат,
Спасенья чашу наполняли
Беспенной, мерзлою струей
И за здоровье тех и той
До дна, до капли выпивали!
УКРАЇНИ ДЛЯ НИХ НЕ ІСНУВАЛО, з інтернет-сайту litopys.org.ua
Для декабристів Україна існує тільки в її славному минулому. Як видно із промовистого факту, що
у «Правді Руській» П. І. Пестеля угорці вичислені разом з іншими слов’янськими (!) народами як
члени майбутнього слов’янського союзу, проте українці, серед яких ті самі декабристи проживали, не згадані, або ще й з того факту, що той самий Пестель аподиктично закликає до їхньої
(українців)