ЛОВЕЦЬ СЕЛЯН, зі спогадів О. Поповича
Освічена мужицька голова, російський наймит, майстерний «ловець селян» Купчанко умів
зловити на свою вудку. Треба йому признати, що вмів писати для народу...
Головною прикметою його агітаційних статей було безперестанне, хоч все відмінне повторювання
того, що хотів вбити у мужицьку голову.
ЗАОХОЧУВАВ ЗБИРАЧІВ ФОЛЬКЛОРУ, з кореспонденції на etnolog.org.ua
Активно працюючи у сфері етнології, Григорій Купчанко поряд із самостійним збиранням та
публікацією матеріалів проводив активну агітацію з метою залучення до справи освічених людей
того часу. На сторінках преси він закликав руських учнів та студентів збирати під час канікул
народний фольклор і висилати на адресу редакції. Давав короткі рекомендації, як краще здобувати
та фіксувати матеріал, заохочувати людей до розповідей.
...Поряд зі словесними переконаннями Купчанко намагався також матеріально заохотити
майбутніх збирачів, повідомляючи, що цікаві записи будуть відзначені срібним кишеньковим
годинником та грошовою премією, золотими, срібними чи бронзовими медалями «яко отличія за
сей полезный научный труд».
МЕРКАНТИЛЬНИМ НАВРЯД ЧИ БУВ, з нарису В. Грябана «Життєвий шлях та наукова
діяльність Григорія Купченка»
Це періодичне видання (газета «Руська правда» – авт.) русофільського спрямування відзначалася
високим поліграфічним рівнем і було добре ілюстровані. Тираж його становив понад 3 тис.
примірників. Зрозуміло, що видавати таку газету за свої кошти Купчанко був не в змозі. Окрім
того, як можна дізнатися із самої газети, у 1889–1892 рр. 10 тис. абонентів, отримуючи видання, не
присилали грошей, незважаючи на неодноразові звернення та прохання редакції.
Як зазначає історик, дослідник національного руху на Буковині О. Добржанський, «гроші на
видання йшли від російського посольства у Відні та від москвофільських кіл Галичини. Останні,
побачивши, що на Буковині їхні однодумці зазнають поразки, поспішили перекинути сюди
фінансову та інтелектуальну підтримку».
...Як громадсько-політичний діяч Купчанко досить твердо стояв на позиціях орієнтації в напрямку
Росії. На думку історика О. Добржанського, він мав у цьому меркантильні інтереси. Важко
стверджувати, чи це було єдине, що суперечило життєвій позиції Купчанка, особливо якщо
познайомитися з інвентарним переписом речей, які залишись після його смерті (готівки немає,
цінних паперів немає, з дорогоцінних речей – лише годинник на ланцюжку вартістю 13 крон), з
окремими позовами до суду через заборгованість та з огляду на передчасну смерть сина у зв’язку з
нестачею коштів на лікування.
ПЕРЕВАЖАЛИ УКРАЇНЦІ, РУМУНИ ТА ЄВРЕЇ, з розвідки І. Житарюка «Національно-
етнічний склад населення Буковини під час її перебування у складі Австрії»
Найчисельнішим етносом на Буковині були корінні мешканці краю – українці. У 1880 р. вони
налічували 239690 осіб (42%), у 1890 р. – 297798 (41,2%), у 1910 р. – 305101 (38,4%). Від перепису
до перепису кількість українського населення пропорційно зростала...
У різних повітах вони були представлені по-різному. Слід зазначити, що виключно українських
повітів не було. Переважно українськими вважалися північні повіти: Кіцманський, Заставнівський,
Вашковецький, Вижницький, Чернівецький.
...Значно меншу питому вагу мало українське населення у південних повітах: Кимполунзькому,
Радівецькому, Сучавському та Гура-Гуморському. Більше того, вона від перепису до перепису
зменшувалася. За чисельністю українці займали третє місце після румунів і німців, а в Гура-
Гуморському – четверте, пропустивши ще й поляків.
Таким чином, українське населення Буковини, маючи найчисельнішу етнічну групу, було
нерівномірно представлене в різних повітах краю.
...Під час перепису 1910 р. виявилися результати боротьби румунської верхівки краю за творення
«румунської більшості», що супроводжувалося прямим фальшуванням даних, записом
румунськими переписувачами значної частини українців румунами, особливо у селах із змішаним
населенням. ...Статистичні дані дають підставу стверджувати, що румунське населення Буковини,
сформувавши другу за чисельністю етнічну групу краю, маючи перевагу в південних повітах,
поступово почало «поглинати» громади зі змішаним населенням, зокрема румунсько-українським.
...Євреї становили третю за чисельністю групу на Буковині. На відміну від корінних українців та
румунів, єврейське населення тут було прийшлим: незначна частина їх прибула ще в часи
панування Молдавії, більшість – після приєднання до Австрії.
АГЕНТ КІЛЬКОХ РОЗВІДОК, з нарису В. Грябана «Життєвий шлях та наукова діяльність
Григорія Купченка»
Купчанко часто їздив до Росії. Під час однієї з таких поїздок проти нього австрійською владою
було відкрито кримінальну справу з висуненим звинуваченням у підбурюванні руського народу в
Буковині та Галичині проти Австрійського уряду. 7 грудня 1892 р. чернівецьким судовим радцем
Владиславом Ясеницьким було влаштовано обшук у віденській квартирі по вул. Адамсгассе, 32
третього району, яка одночасно була й офіційною адресою редакції газети «Руська правда».
Представниками влади було вилучено всі номери газети та кореспонденцію редактора. Щоб не
потрапити до в’язниці, Купчанко перебував у Санкт-Петербурзі до закінчення процесу (8 квітня
1893 р.). Григорія страшенно обурювало, що на сторінках західної преси його вважали втікачем.
В одному з номерів «Просвіта» він намагався це спростувати, навівши номер паспорта та
офіційного дозволу для виїзду, отриманого задовго до початку кримінальної справи; він
засуджував процес, початок якого зумовили, на його думку, закиди ворогів; говорив про фальшиві
листи, доноси, в яких його звинувачено в отриманні грошей на книги та газети від російського
уряду, в заохоченні до виїзду в Росію мужиків, і, навпаки, в шпигунстві