мої рідні російському

консулові в Чернівцях. Що це за рукописи – не знаю. Я ніколи не міг відлучитися (поїхати) і узяти

мою скриню з книгами.

МИМОВОЛІ ДОПУЩЕНІ ПОМИЛКИ, з розвідки В. Молкосяна «Рукопис Раллі-Арборе про

Пушкіна»

Достовірнішим ...щодо походження Раллі є автовизнання самого Раллі-Арбуре... «Моє прізвище, –

говорив Замфір Костянтинович, – походить із старовинного роду; мої прадіди з обопільного боку

визнавалися боярами з Молдавії – Григорій Арбуре і Замфіракі Раллі. Перший помер в Молдавії, а

другою емігрував в свиті Петрічейку-Воде (1673) разом з Хаждеями до Польщі, а повернувшись –

залишається в Бессарабії, де й помирає».

Нащадками «італійського громадянина Венеції» могли бути одеські поміщики Раллі,

представником яких значиться якийсь Степан Іванович Раллі, власник 3 кам’яних будинків в Одесі

і 7 тисяч десятини бендерської землі.

...Переглядаючи свої спогади майже в 80-річному віці (опісля близько 60 років з моменту бесіди з

тіточкою К. З. Стамо-Матіас) ...К. Раллі-Арбуре прагнув, ймовірно, віддати належне рідній

Бессарабії, де пройшли роки його дитинства, і Росії, з якою була пов’язана бурхлива молодість. У

1869 р. в Бессарабії, куди був висланий молодим Замфір, він і почув розповідь своєї 70-річної

тіточки про події 50-річної давності. Зі спогадів видно, що автор рукопису був мало знайомий з

історією свого роду, а написане ним, за його власними словами, було плодом і «скелетом всього

почутого і за давністю років що багато в чому позабувався».

Розрив в часі, відсутність сімейних джерел і пояснюють наявність в спогадах З. К. Раллі-Арбуре

неточностей. Знайдені нами місцеві і архівні матеріали виправляють мимоволі допущені помилки.

ЩО ЗА ПОСПІХ ІЗ СПРОСТУВАННЯМ, з книги К. Ковальджі «Моя мозаїка»

Вас. Молкосян в «Літописі пушкінської комісії. Випуск 24» пише про пізній невиданий рукопис

Замфіра Раллі-Арборе (або Арбуре) і цитує наступний уривок зі спогадів про Пушкіна в

Бессарабії, про його епізод «цигана» поблизу села Долна: «Пушкін кинув брата в Юрченах і

поселився в шатрі булібаші, куди щодня його слуга Микита мав приносити ...рушник, мило і

подавати воду для умивання. Цілими днями Пушкін і Земфіра бродили лісом; красуня співала

пісні, а Пушкін слухав. Одного ранку Микита знайшов свого пана одним-одненьким в шатрі.

Слуга ...розповідав потім, що його пана приворожила циганка, споївши настоєм якихось трав».

Чомусь публікатор поспішає із спростуванням:

«Новим і маловірогідним в рукописі є повідомлення про перебування в таборі цигана слуги поета

Микити. Необґрунтованим також є повідомлення, що Джовані...» і т.д.

Як вправно: «маловірогідне» зрівнюється через «також» з сусіднім «необґрунтованим»! У чому

справа?

А в тому, що це недобре. Що подумають радянські читачі? Демократично настроєному поетові,

який поселився в шатрі, слуга мов паничу кожен ранок приносить рушник з милом.

А чому, власне, Микита не повинен був бути поблизу, при панові? Як він міг його залишити?

Деталь з рушником і милом цілком правдоподібна, та й навіщо було б її вигадувати?

БОРЕЦЬ ПРОТИ САМОДЕРЖАВСТВА, з монографії В. Гацака «Молдавська література в

Росії»

Історична особливість поступового розвитку молдавської літературної традиції в другій половині

XIX ст. полягала в тому, що цей розвиток відбувався паралельно в Запрутській Молдові і

Бессарабії. Дією революційно-демократичних ідей відзначена літературна творчість В. Красеску і

З. Арборе-Раллі.

Замфір Арборе-Раллі двадцятирічним студентом за зв’язок з групою нечаївців був ... засланий до

Красноярська. Утікши з Сибіру, він емігрує до Швейцарії, співробітничає в прогресивній

емігрантській пресі, вступає до I Інтернаціоналу.

...Арборе-Раллі повідав про учасників російського народницького руху 60-70-х років. Для

молдавської літератури Арборе-Раллі – першовідкривач образу борця проти самодержавства.

...Р. Мадан, З. Арборе-Раллі здійснюють в Бухаресті перші публікації бессарабських записів

ліричних і епічних творів молдавського фольклору (1898).

НИНІ – МУЗЕЙ, з статті «Садиба «Замфір Раллі-Арборе» на ecology.md

Садиба Замфіра Раллі, одного з найактивніших діячів Бессарабії початку XIX ст., знаменита не

стільки своїми господарями, скільки іменитими гостями: під час свого бессарабського заслання

тут певний час жив Олександр Сергійович Пушкін.

...Світський салон Раллі вважався одним з найвишуканіших в Молдові, тож не дивно, що

столичний поет став його завсідником. Він подружився з одним з п’яти синів Раллі, Іваном, в чиїй

кишинівській квартирі проводив значну частину свого часу.

Саме Івану належала ідея увічнити в Долне пам’ять про Олександра Сергійовича. До 50-річчя з

дня народження поета звів у селі нову церкву і перебудував стару батьківську садибу. Але

справжній музей в маєтку відкрився лише 1946 року. Значна частина експонатів привезена з

Санкт-Петербурга і Кишинева. Із справжніх документів, які відносяться до життя Пушкіна і сім’ї

Раллі, зберігаються лише листи Раллі-молодших і заповіт глави родини.