ТУЧКЕВИЧ Володимир Максимович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-радянський.

Фізик. Один з фундаторів силової напівпровідникової промисловості на теренах СРСР. У фізиці

існує науковий термін «тиристор Тучкевича».

З міщанської родини. Батько, Тучкевич М., – учитель.

Народився 16 (29) грудня 1904 р. в с. Яноуци Австро-Угорської імперії (нині – с. Іванівці

Кельменецького району Чернівецької області України).

Помер в 1997 р. в м. Санкт-Петербурзі (РФ).

Закінчив Київський університет (1928).

Працював науковим співробітником Українського метеорологічного і Всеукраїнського

рентгенологічного інститутів (1931-1935), Ленінградського рентгенівського інституту (1935-1936), науковим співробітником (1936-1969), директором (1969-1987) Ленінградського фізико-технічного

інституту.

Академік академії наук СРСР (1970).

Лауреат Державної премії СРСР (1942).

Лауреат Ленінської премії (1966).

Герой Соціалістичної Праці (1984).

Спеціалізувався з проблем фізики напівпровідників і створення напівпровідникових приладів,

досліджував кінетику і властивості місткостей мідно-закисних, селенових і сірчисто-мідних

випрямлячів; генерацію і рекомбінацію електронів і дірок в германії, легованому різноманітними

домішками.

Одержав чисті монокристали Ge; створив площинні транзистори і діоди; створив дозиметр

рентгенівського випромінювання; дифузні керовані вентилі (тиристори), лавинні керовані і

некеровані вентилі.

Спільно з іншими заклав основи виробництва силових напівпровідникових вентилів і випрямних

агрегатів на їх основі; брав участь в розробці системи розмагнічування кораблів.

Головний корпус фізико-технічного інституту Російської АН прикрашає меморіальна дошка Т.

(2003). На ній написано «У цьому приміщенні з 1936 по 1937 рр. працював видатний російський

учений, Герой Соціалістичної Праці Володимир Максимович Тучкевич».

Серед друзів та близьких знайомих Т. – І. Курчатов, Ж. Алфьоров, А. Олександров, А. Іоффе, Б.

Вул, С. Калашников, Д. Наслєдов, Д. Алхазов, І. Меркулов, Б. Захарченя, В. Регель, А. Фурсенко, Ю. Шмарцев, Р. Сейсян, В. Голубєв та ін.

***

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД,

з творчого кредо В. Тучкевича

Я маю здоровий глузд і можу логічно мислити. Це дозволяє мені розбиратися в питаннях нелише

фізики, а й інших наук.

ПОХМУРЕ ВРАЖЕННЯ, з статті В. Тучкевича Відрядження із спецзавданням

На одній із зупинок до нас в купе зайшов добродій в брудному ватнику, ватяних штанях і

відрекомендувався як льотчик-винищувач, щойно достроково випущений з концтабору, де

відбував 10-річний термін за порушення дисципліни під час війни з Фінляндією. Він їхав до

Мурманська, щоб знову поступити в армію і захищати Батьківщину.

Його розповідь про життя в концтаборах, повз які ми проїздили, справив на мене дуже похмуре

враження.

ТРАНЗИСТОР ДЛЯ БЕРІЇ, зі спогадів В. Каспаровича

На четвертому курсі я проходив переддипломну практику у фізико-технічному інституті АН СРСР

... під керівництвом тоді доцента Володимира Максимовича Тучкевича. Він займався

дослідженням твердих, як тоді називали, випрямлячів, і я підключився до цього. Робота в

лабораторії мене дуже захоплювала, я залучився до дивовижного, цікавого світу знань, до

обстановки творчого доброзичливого колективу. Володимир Максимович приділяв мені велику

увагу, багато чому навчив і в той же час не утрудняв моєї самостійності.

Коли підійшов термін захисту диплома, у мене по суті все було готове. Захист призначили на 28

червня 1941 року. І ось по радіо оголошують – німецькі літаки бомбардують низку наших міст,

почалася війна.

...Перед групою, керованою В. М. Тучкевичем, в яку увійшов і я, стояло завдання одержати

монокристали германію, а потім так звані Р-n переходи в них. Такі переходи, які є контактами

діркового (Р) і електронного (n) напівпровідника в одному монокристалі, мали чудові властивості і

були основою ряду напівпровідникових приладів ( випрямлячів, транзисторів, фотоелементів).

Монокристали германію були одержані в достатніх для експериментів кількостях в галузевому

НДІ. Але над отриманням Р-n переходів належало ґрунтовно потрудитися. Лабораторія Тучкевича

працювала відразу в декількох напрямах.

...Як тільки ми стали одержувати хороші Р-n переходи на германії, Тучкевич вирішив за необхідне

«оформити» їх у вигляді приладів і виготовити перший в Союзі транзисторний приймач.

Передбачалося зробити два приймачі – один для Р. М. Маленкова, інший – для Л. П. Берія.

УРЯДОВЕ ЗАВДАННЯ, зі спогадів О. Ліверовської «Мій Фізтех»

Тучкевич зібрав групу людей, куди включив і мене, молодого старшого лаборанта. Відповідно до

рівня нашої секретності ми знали, що «виконуємо урядове завдання». І розвернулася велика кухня.

Я приносила з майстерні механіка Чайки германієві шайби необхідної орієнтації. Ми їх

шліфували, полірували і потім наносили шар індію. Заготовки поміщали в печі, де вони

витримувалися за певної температури. На цьому наша робота закінчувалася. Дослідженням

одержаних приладів займалася інша група.

Масштаби нашого виробництва були чималі. Про відсоток браку навіть не думали. Вдалими

виявлялися лише окремі екземпляри.

Після закінчення роботи ми одержали винагороду. Тільки грошову. Ніколи потім я не одержувала

стільки грошей відразу. Я купила собі тристулкову платтяну шафу і тумбочку.

РАНКОВИЙ КОНЬЯК, з статті М. Абросимова «Синхроциклотрону ПІЯФ – 40 років»

Улітку 1967 року до нас приїхав з Дубни відомий фізик, фахівець з прискорювачів Венедикт

Петрович Джелепов, який подивився на наш прискорювач і сказав: «Ця купа заліза працювати не

буде». З’явилася пропозиція – відправити високочастотну систему назад на доопрацювання. Якби

ми це зробили, пуск прискорювача був би відкладений на багато років. І тут наша молодь