153
Заснув Амур, тримавши смолоскипа; Одна з дівчат Діаниних тоді Взяла вогонь, що з рук Амура випав, Та й погасила нишком у воді.
Вогнем любовним у долині гаю Нагрілось раптом зимне джерело І від недуг болящим помагає, Бо дивний чар навіки зберегло.
Ту головешку запаливши знову З очей моєї милої, хлоп’я Грудей моїх торкнулося. В діброву Ходив купатися даремно я.
Бо купіль та зціля мої недуги, В якій божок вогню добув удруге.
154
Божок кохання задрімав колись, Поклавши обіч смолоскипа свого, А німфи, те помітивши, знялись І потайки наблизились до нього.
Одна із них схопила той вогонь, Який серцям спричинював знемогу, І, в зимний струмінь кинувши його, Тим обеззброїла неждано бога.
Вогнем нагрівшися, вода тоді Коханцям рани гоїла глибокі. І я не раз купавсь у тій воді, Щоб серцю втрачений вернути спокій.
Любовний пломінь воду підігрів, Вода ж не остудила почуттів.
Примітки
Сонети Шекспір написав між 1592-1598 роками. Про це свідчить близькість стилю їх до стилю інших творів, писаних у 1593-1595 роках (поеми «Венера і Адоніс», «Лукреція», п’єси «Два веронці», «Марні зусилля любові», «Ромео і Джульєтта»). Та можливо, що окремі сонети були створені раніше і пізніше цього часу. Вперше надрукував їх без відома автора в 1609 році видавець Томас Торп. Сам автор не брав участі у виданні і тому в розміщенні сонетів немає певної послідовності, певної логічної стрункості. За життя Шекспіра сонети більш не виходили. Тільки через 24 роки після смерті автора, в 1640 році, сонети були включені в збірник «Поеми». Видавець Джон Бенсон досить вільно повівся в текстом: вісім сонетів було просто викинуто з циклу, порядок творів порушений; сонети, адресовані до друга, відредаговані так, що їх можна вважати присвяченими жінці. Хоч у виданні 1609 року порядок сонетів теж довільний, проте для перекладів оригіналом вважається цей першодрукований текст. Дослідники творчості Шекспіра (між іншим, і А. Анікст) вбачають у циклі сонетів такий поділ на тематичні групи: А. Сонети, присвячені другові: 1-126. 1. Оспівування друга:1-26. 2. Випробовування дружби: 27-99. а)Гіркість розлуки:27-32. б)Перше розчарування в другові:33-42. в) Туга і побоювання: 43-55. г) Зростаюче відчуження і меланхолія: 56-75. д) Суперництво і ревність до інших поетів: 76-96. е) «Зима» розлуки: 97— 99. 3. Тріумф поновленої дружби: 100-126. Б. Сонети, присвячені «смуглявій леді»: 127-152. В. Висновок — радість І краса любові: 153—154.
Сонет 26
Зміст сонета подібний до вмісту присвяти поеми «Лукреція» графові Саутгемптону. На цій підставі з'явилося багато припущень, що саме граф Саутгемптон і є тією особою, якій присвячено «Сонети».
Сонет 44.
В основі сонета віра в те, що людина створена з чотирьох елементів (стихій): вогню, повітря (вищі елементи), землі і води (нижчі елементи).
Сонет 53
А д о н і с — у стародавніх греків бог умирання і оживання природи, прекрасний юнак, коханий богині любові Афродіти.
Г е л е н а — за грецькою міфологією дочка Зевса і Леди, славилась своєю красою, звідки й її ім'я — Гелена Прекрасна.
Сонет 68
Поет говорить про моду на фальшиві зачіски а чужого білого волосся. Таке волосся зрізали навіть у померлих. Цим поет і обурюється.
Сонет 77
Висловлювалося припущення (Е. Мелон), що цей сонет супроводив подаровану Шекспіром своєму другові записну книжку.
Сонет 80
«Я к и й п о е т . . .» — Серед дослідників немає одностайної думки, хто був той поет-суперник, про якого йде мова у цьому і дальших сонетах. Більшість вважав, що це Джордж Чепмен (1559-1634), перекладач «Іліади» і драматург.
Сонет 99
В оригіналі вірш має 15 рядків. У перекладі додержано форми сонета.
Сонет 126
У перекладі збережена незвична форма цього сонета: рими парні і 12 рядків тексту.
Сонет 127
«К о л и с ь ч о р н я в и х г а р н и м и н е з в а л и . . .» — В часи Шекспіра неодмінною ознакою краси вважалося біле волосся.
Сонети 135-130
Ці два сонети являють найтрудніший випадок перекладу — відтворення каламбурів. В оригіналі гра слів побудована на скороченому імені «Will» (від «William» — «Уїльям») і слова «will» — бажати, хотіти, воля, веління. Перекладач знайшов у лексиці української мови багатий матеріал для перекладу каламбурів.
Сонет 145
В оригіналі — восьмискладові рядки. У перекладі сонет відтворено чотиристопним ямбом.
1
Див.: Уильям Шекспир, Полное собрание сочинений в 8 томах, т. 8, М., «Искусство», 1960, стор. 582.(обратно)
2
Питання про можливість запозичення залишається відкритим. (обратно)3
Див.: Стаття «Шекспір», Брокгауз — Єфрон, т. V, СПб., 1894, стор. 404.(обратно)
4
Див. цікавий аналіз 116 сонета в книзі Є. Еткінда «Поэзия и перевод». М.— Л., 1963, стор. 80—86.(обратно)