італійських комедіях, наприклад, над морем розташовані Рим, Верона тощо. Богемія — з 1526 р. офіційна назва Чехії, що перебувала в складі Габсбурзької імперії. Цю географічну назву Шекспір запозичив у Р. Ґріна («Пандосто»).
Входить блазень. — За блазня тут селянський хлопець-простак, який збагачує п’єсу дотепним народним гумором. На сцені блазень з’являвся здебільшого в червонувато-брунатній куртці селянина. Схожий, наприклад, на Довбешку з комедії «Марні зусилля кохання».
... щоб не втратити свого щастя, треба язика за зубами тримати. — За давніми народними уявленнями, розповісти про дарунки фей означало накликати на себе лихо.
Входить Час у ролі Хору. — У театрі часів Шекспіра роль Хору виконував один з акторів трупи, одягнутий у чорний плащ. Алегорична фігура Часу з’являлась на сцені найчастіше у вигляді старого з пісочним годинником та косою.
Вже п'ятнадцять років... — Непослідовність у тексті. Тільки що (сц. І) Хор сповістив, що минуло шістнадцять років.
Флорізель* — ім’я Флорізель походить від латинського кореня «flor» — «квітка», «квітучий».
Батько назвав мене Автоліком. — Ім’я героя промовисте. Автолік — у грецькій міфології син бога Гермеса і Хіони, дід Одіссея. Від Гермеса Автолік успадкував хист шахрайства й уславився як вправний злодій. Злодій, на ймення Автолік, згадується в «Метаморфозах» Овідія. Опис деяких пригод, героєм яких є Автолік, Шекспір запозичив з книги Ґріна «Друга й остання частина шахрайства» (1592).
Він, як і я сам, народився під знаком Меркурія. — В словах Автоліка відбились старовинні уявлення, що планети мають вплив на вдачу людей. Так, під знаком Меркурія нібито народжуються гендлярі та шахраї. Автолік розповідає про себе майже так, як це робив Порок у старих п’єсах.
Треба буде прихопити шафрану... — Англійська побутова реалія в тексті. Блазень перелічує прянощі, що користувались особливим попитом в Англії часів Шекспіра.
Ой лишенько, навіщо я на світ народився? — Епізод пограбування блазня Автоліком пародіює біблійну притчу про доброго самаритянина.
Флора — італійська богиня квітів та юності. Флору зображували у вигляді вродливої дівчини з квітами в руках. Один з найпопулярніших сюжетів у мистецтві Відродження.
Юпітер став биком, ревів, як бик, Нептун зеленочубий цапом став І мекав; Аполлон в плащі вогненнім, Бог золотий, став бідним селянином... — Всі ці міфологічні сюжети запозичені з «Метаморфоз» давньоримського поета Овідія (кн. VI). Юпітер (Зевс) у вигляді білого бика викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу. Європа сіла жартома на його спину, бик кинувся в море й перевіз царівну на острів Кріт. Нептун (Посейдон) здобув Бісальтіду, дочку фракійського володаря Бісальта у вигляді барана (а не цапа). Аполлон у постаті пастуха ввів в оману Іссу, дочку Макарея, міфічного володаря Лесбосу.
Розмарин і руту Візьміть, панове... — Розмарин — символ вірного кохання, який дарували на спомин. Про розмарин згадує Офелія в «Гамлеті» (IV, 5), символічне значення його назви обігрує годувальниця в «Ромео і Джульєтті» (III, 2) тощо. Рута — символ милосердя.
Таж строкатість їхня, Як кажуть люди, йде не від природи Великої, а більше від мистецтва. — В діалозі про гвоздику Утрата протиставляє природність сільського існування штучності двірського життя.
Прозерпіно! Якби я мала квіти ті, що ти, Настрашена, зронила з колісниці Плутона! — Мається на увазі античний міф про викрадення Прозерпіни (Персефони), дочки богині родючості та землеробства Церери (Деметри) богом підземного світу Плутоном (Аїдом). Коли з'явився на своїй колісниці Плутон, Прозерпіна збирала весняні квіти — нарциси. Цей сюжет використано в «Метаморфозах» Овідія.
Примулу бліду, Що помирає, шлюбу не діждавшись, Міцних обіймів Феба не зазнавши... — Тобто примула відцвітає навесні, не зазнавши тепла літнього сонця. Феб (гр. міф.) — друге наймення бога світла Аполлона.
Я ж Неначе граю роль у пасторалі, Яку показують на трійцю. — В ритуал зелених свят за часів Шекспіра входили постановки пасторалей. Згадку про це знаходимо також у «Двох веронцях» (IV, 4). Пастораль — невеликий твір на ідилічний сюжет, в якому прикрашено малюється безтурботне сільське життя на лоні природи, а дійовими особами виступають пастухи й пастушки. Вони віддаються коханню, грають на сопілках чи ріжках, танцюють.
... про рибину, що з'явилась над берегом... — За часів Шекспіра лубочні видання балад користувались надзвичайним попитом. Серед них була й балада під назвою «Дійсна та дивовижна оповідь про те, як жахлива рибина, напівжінка, з’явилася з глибини морської».
(Йде за ними, співаючи). — До цієї пісні збереглась музика, яку було написано в другій половині XVII ст.
... вони перевдяглися в зарослих шерстю хлопців, назвалися затирами »... — Перекручування значень слів або заміна одного слова іншим — традиційний комедійний засіб у п’єсах Шекспіра (див. Кизил та Дрючок в «Багато галасу з нічого», дозорець Лікоть у «Мірі за міру» тощо). В тексті перекручено слово «сатир». Традиція виконувати танок сатирів під час свят була розповсюджена ще за часів середньовіччя. Сатири (гр. міф.) —лісові напівлюди, напівцапи. Вони блукають у лісах, співають і танцюють. Входять сатири й до почту бога виноробства Вакха (Діоніса).
Заждіть, юначе... — Церемонію єднання рук при свідках розглядали як офіційні заручини. Тому Поліксен поспішає перепинити Флорізеля й Утрату, доки вони не подали одне одному руки.
... що цю дитину вам підкинули феї... — За давніми уявленнями, феї нібито підмінювали в колисках новонароджених. Такий підкидьок фей згадується у «Сні літньої ночі» (II, 1). Див. також монолог Меркуціо про Королеву Меб («Ромео і Джульєтта», І, 4).
Хіба ж не по-двірському виглядає це вбрання? — Певна непослідовність у тексті. Автолік щойно помінявся одягом з Флорізелем, який був у вбранні пастуха.
Це значний вельможа, присягаюся вам: ви ж бачили, як він длубається в зубах.— Користування зубочисткою було за часів Шекспіра ознакою аристократизму. Зубочистки були французькою модою, яка нещодавно з’явилася в Англії. Ними іноді навіть прикрашали головні убори.
Всі його родичі... — Слова Автоліка, який жахає пастуха неймовірними карами за те. що він хотів «стягти наш трон у хлів», пародіюють гнів Поліксена.
Великий Александр. — Мається на увазі Александр Македонський Великий;(356 до н.е. — 323 до н.е.) — цар Македонії, один з найвидатніших полководців і державних діячів стародавнього світу.
...з Лівії вона. — За давніми географічними уявленнями,
Входить блазень. — За блазня тут селянський хлопець-простак, який збагачує п’єсу дотепним народним гумором. На сцені блазень з’являвся здебільшого в червонувато-брунатній куртці селянина. Схожий, наприклад, на Довбешку з комедії «Марні зусилля кохання».
... щоб не втратити свого щастя, треба язика за зубами тримати. — За давніми народними уявленнями, розповісти про дарунки фей означало накликати на себе лихо.
Входить Час у ролі Хору. — У театрі часів Шекспіра роль Хору виконував один з акторів трупи, одягнутий у чорний плащ. Алегорична фігура Часу з’являлась на сцені найчастіше у вигляді старого з пісочним годинником та косою.
Вже п'ятнадцять років... — Непослідовність у тексті. Тільки що (сц. І) Хор сповістив, що минуло шістнадцять років.
Флорізель* — ім’я Флорізель походить від латинського кореня «flor» — «квітка», «квітучий».
Батько назвав мене Автоліком. — Ім’я героя промовисте. Автолік — у грецькій міфології син бога Гермеса і Хіони, дід Одіссея. Від Гермеса Автолік успадкував хист шахрайства й уславився як вправний злодій. Злодій, на ймення Автолік, згадується в «Метаморфозах» Овідія. Опис деяких пригод, героєм яких є Автолік, Шекспір запозичив з книги Ґріна «Друга й остання частина шахрайства» (1592).
Він, як і я сам, народився під знаком Меркурія. — В словах Автоліка відбились старовинні уявлення, що планети мають вплив на вдачу людей. Так, під знаком Меркурія нібито народжуються гендлярі та шахраї. Автолік розповідає про себе майже так, як це робив Порок у старих п’єсах.
Треба буде прихопити шафрану... — Англійська побутова реалія в тексті. Блазень перелічує прянощі, що користувались особливим попитом в Англії часів Шекспіра.
Ой лишенько, навіщо я на світ народився? — Епізод пограбування блазня Автоліком пародіює біблійну притчу про доброго самаритянина.
Флора — італійська богиня квітів та юності. Флору зображували у вигляді вродливої дівчини з квітами в руках. Один з найпопулярніших сюжетів у мистецтві Відродження.
Юпітер став биком, ревів, як бик, Нептун зеленочубий цапом став І мекав; Аполлон в плащі вогненнім, Бог золотий, став бідним селянином... — Всі ці міфологічні сюжети запозичені з «Метаморфоз» давньоримського поета Овідія (кн. VI). Юпітер (Зевс) у вигляді білого бика викрав дочку фінікійського царя Агенора Європу. Європа сіла жартома на його спину, бик кинувся в море й перевіз царівну на острів Кріт. Нептун (Посейдон) здобув Бісальтіду, дочку фракійського володаря Бісальта у вигляді барана (а не цапа). Аполлон у постаті пастуха ввів в оману Іссу, дочку Макарея, міфічного володаря Лесбосу.
Розмарин і руту Візьміть, панове... — Розмарин — символ вірного кохання, який дарували на спомин. Про розмарин згадує Офелія в «Гамлеті» (IV, 5), символічне значення його назви обігрує годувальниця в «Ромео і Джульєтті» (III, 2) тощо. Рута — символ милосердя.
Таж строкатість їхня, Як кажуть люди, йде не від природи Великої, а більше від мистецтва. — В діалозі про гвоздику Утрата протиставляє природність сільського існування штучності двірського життя.
Прозерпіно! Якби я мала квіти ті, що ти, Настрашена, зронила з колісниці Плутона! — Мається на увазі античний міф про викрадення Прозерпіни (Персефони), дочки богині родючості та землеробства Церери (Деметри) богом підземного світу Плутоном (Аїдом). Коли з'явився на своїй колісниці Плутон, Прозерпіна збирала весняні квіти — нарциси. Цей сюжет використано в «Метаморфозах» Овідія.
Примулу бліду, Що помирає, шлюбу не діждавшись, Міцних обіймів Феба не зазнавши... — Тобто примула відцвітає навесні, не зазнавши тепла літнього сонця. Феб (гр. міф.) — друге наймення бога світла Аполлона.
Я ж Неначе граю роль у пасторалі, Яку показують на трійцю. — В ритуал зелених свят за часів Шекспіра входили постановки пасторалей. Згадку про це знаходимо також у «Двох веронцях» (IV, 4). Пастораль — невеликий твір на ідилічний сюжет, в якому прикрашено малюється безтурботне сільське життя на лоні природи, а дійовими особами виступають пастухи й пастушки. Вони віддаються коханню, грають на сопілках чи ріжках, танцюють.
... про рибину, що з'явилась над берегом... — За часів Шекспіра лубочні видання балад користувались надзвичайним попитом. Серед них була й балада під назвою «Дійсна та дивовижна оповідь про те, як жахлива рибина, напівжінка, з’явилася з глибини морської».
(Йде за ними, співаючи). — До цієї пісні збереглась музика, яку було написано в другій половині XVII ст.
... вони перевдяглися в зарослих шерстю хлопців, назвалися затирами »... — Перекручування значень слів або заміна одного слова іншим — традиційний комедійний засіб у п’єсах Шекспіра (див. Кизил та Дрючок в «Багато галасу з нічого», дозорець Лікоть у «Мірі за міру» тощо). В тексті перекручено слово «сатир». Традиція виконувати танок сатирів під час свят була розповсюджена ще за часів середньовіччя. Сатири (гр. міф.) —лісові напівлюди, напівцапи. Вони блукають у лісах, співають і танцюють. Входять сатири й до почту бога виноробства Вакха (Діоніса).
Заждіть, юначе... — Церемонію єднання рук при свідках розглядали як офіційні заручини. Тому Поліксен поспішає перепинити Флорізеля й Утрату, доки вони не подали одне одному руки.
... що цю дитину вам підкинули феї... — За давніми уявленнями, феї нібито підмінювали в колисках новонароджених. Такий підкидьок фей згадується у «Сні літньої ночі» (II, 1). Див. також монолог Меркуціо про Королеву Меб («Ромео і Джульєтта», І, 4).
Хіба ж не по-двірському виглядає це вбрання? — Певна непослідовність у тексті. Автолік щойно помінявся одягом з Флорізелем, який був у вбранні пастуха.
Це значний вельможа, присягаюся вам: ви ж бачили, як він длубається в зубах.— Користування зубочисткою було за часів Шекспіра ознакою аристократизму. Зубочистки були французькою модою, яка нещодавно з’явилася в Англії. Ними іноді навіть прикрашали головні убори.
Всі його родичі... — Слова Автоліка, який жахає пастуха неймовірними карами за те. що він хотів «стягти наш трон у хлів», пародіюють гнів Поліксена.
Великий Александр. — Мається на увазі Александр Македонський Великий;(356 до н.е. — 323 до н.е.) — цар Македонії, один з найвидатніших полководців і державних діячів стародавнього світу.
...з Лівії вона. — За давніми географічними уявленнями,