вривається в цей молитовний настрій гема фінальної фуги, в основу

якої покладене початкове благання «Не відкинь...».

Воно перевтілюється до невпізнанності: з невпевненої, несміливої у своїй безнадії і розпачі

початкової теми виростає сильний, вольовий мотив, що швидко і переможно досягає вершини, сповнений життєвої сили і незламності. Впевнено і урочисто звучать останні рядки «Нехай

засоромляться і щезнуть...».

Завершення концерту сприймається як перемога людського духу над невблаганністю долі.

ВИРІЗНЯЄТЬСЯ СЕРЕД ІНШИХ, з «Нотаток» Я. фон Штеліна

…Церковні концерти складаються... італійськими придворними капельмейстерами... і

українськими композиторами, колишніми церковними співаками.

Серед останніх вирізняється... придворний камерний музикант Максим Березовський, наділений

видатним обдаруванням, смаком і майстерністю у композиції церковних творів вишуканого

стилю, в якому настільки обізнаний, що знає, як щасливо поєднувати вогненну італійську мелодію

з ніжною грецькою.

Впродовж кількох років він створив для придворної капели чудові церковні концерти з таким

смаком і такою гармонізацією, що їх виконання викликало захоплення знавців та схвалення двору.

ЗАВЖДИ НА ЧАСІ, з статті І. Коханих «Духовні концерти Максима Березовського»

Про останній період життя М. Березовського майже нічого не відомо. Можна лише здогадуватися, що ці роки не були легкими: сподівання маестро на творчу роботу, на визнання не справдилися, матеріальне становище не забезпечувало нормального існування. Імовірно тому народилася ще

одна легенда про самогубство композитора. Так чи ні, але життя талановитої людини трагічно

обірвалося.

Про творчість Березовського говорити важко, адже до наших днів дійшла мізерна частина його

спадщини. Проте навіть ці лічені твори дозволяють оцінити його велике значення не лише для

української, а й світової культури, оскільки вони несуть в собі відблиск геніальної особистості, могутнього таланту і високої натхненності.

Ще й досі точаться суперечки щодо авторства Березовського, що пов'язано з надзвичайною

складністю атрибуції його творів. Пояснення цьому музикознавці знаходять у тому, що доробки

композитора формувалась у

перехідний період, коли на зміну партесному співу поступово приходив новий, блискучий стиль

катерининської доби.

Кожний твір Березовського має свій неповторний настрій, свої виражальні засоби, свій образний

світ. Музика насичена елементами різних музичних жанрів — гімнічного співу, ліричного канту та

ін., інтонаціями італійської музики та народної пісні. Найвище художнє досягнення композитора в

тому,

що він першим органічно поєднав усі ці елементи у широку за розмахом та чітку за логікою форми

музичну композицію, котра ґрунтується на прийомах барокової поліфонічної техніки та

принципах гармонічного

мислення, відзначається яскравою художньою образністю, піднесеною трагедійністю

та філософською мудрістю.

Наш земляк створив якісно новий, проникнутий високим духовним змістом стиль, джерелом якого

є культура українського партесного співу, а його вершиною — багаточастинний хоровий концерт, який Березовський всього за півтора десятиліття підніс до рівня високого жанру. …В його музиці

тісно сплелися бароко і класицизм, старовинна поліфонія і гармонія, що тільки зароджувалася, національне

і загальноєвропейське, духовне і світське, загальнолюдське і особисте.

Треба нагадати, що композитор ніколи не був духовною особою, проте Бог наділив його великим

природним талантом, істинно християнським світосприйняттям, дав йому те саме «внутрішнє

око», вміння чути душею і бачити серцем, що й зумовило високу духовність його музики. Під

таким кутом зору творчість Березовського дозволяє пролити світло на питання, яке завжди

хвилювало мистецтвознавців (а особливо гостро воно звучить у наші дні): що саме ми розуміємо

під духовним,

чи не суперечить мистецтвознавче тлумачення цього поняття богословським традиціям; які

витвори мистецтва можна вважати духовними — ті, що суворо слідують канонам літургії, чи такі, до яких, скажімо, належать меси

та «Пристрасті» Й. С. Баха, «Реквієм» В. А. Моцарта, хорові композиції М. Березовського, Д.

Бортнянського, А. Веделя та інші шедеври світової музичної культури?

Історія свідчить про те, що кожна епоха вносила свої нюанси у розвиток церковної музики, яка

поступово проникалася гуманістичними ідеями, набувала нових форм і стилістичних норм, збагачувалася новим змістом. Тим самим ширше відкривався шлях від людини до Бога, оскільки

музика, яка у довершеній художній формі

несла у собі глибину християнських ідей, робила їх доступними розумінню кожного, торкаючись

самої душі і серця.

XX століття відкрило світові творчість М. Березовського. Завдяки наполегливій праці

музикознавців, невтомним архівним пошукам, ретельному аналізу, реконструкції рукописів до нас

повертаються його твори. Провідні

хорові колективи та виконавці відроджують красу цієї музики. Можливо, наступним поколінням

дослідників пощастить відшукати загублені шедеври, а ті, що звучать сьогодні, ще

очікують на своє істинне прочитання.

Твори М. Березовського завжди на часі, особливо тепер, коли настала пора покаяння. Змінити себе

на краще, повернутися душею до Бога, знайти справжню духовність можна через мистецтво, яке є

духовним у самій своїй суті. І тому так актуально для нас, сьогоднішніх, звучить молитва: «Не

відкинь мене»...

БОРОВСЬКИЙ Тадеуш

Письменник.

З міщанської родини. Батько - власник книжкової крамниці.

Народився 12 листопада 1922 р. в м. Житомир.

Звів рахунки з життям 1 липня 1951 р. в м. Варшава (Польща).

Закінчив факультет польської мови та літератури Варшавського університету.

Працював комірником на складі будматеріалів, референтом з питань культури Польського

інформаційного прес-бюро в