Селена витріщилася на неї та змогла відповісти лише: «Гаразд».
Джинні відчинила вхідні двері й пішла до ліфта. Натиснула кнопку.
— Я познайомилась із твоїм братом, — зізналася вона.
— Справді? Він дивак, егеж?
— А чим він узагалі займається? — підкреслено невимушено спитала вона. — Працює чи що?
— Щойно звільнився. Тато хоче, щоб він повернувся до коледжу, але він не хоче.
— Чому?
— Не знаю. Каже, занадто старий для цього, і все таке.
— А скільки йому?
— Не знаю… двадцять чотири.
Відчинилися двері ліфта.
— Я тобі подзвоню! — пообіцяла Джинні.
Полишивши будинок, вона пішла на захід, до Лексинґгон-авеню, щоб сісти на автобус. Пройшовши Третю авеню, вона сунула руку в кишеню, збираючись дістати гроші і наштовхнулася на половину сандвіча. Витягла його і вже майже опустила руку, щоб викинути його просто на вулиці але чомусь поклала назад до кишені За кілька років до цього в неї пішло три дні на те, щоб позбутися пасхального курчати, якого вона знайшла на тирсі в кошику для непотрібних паперів — мертвим.