«золотаво-коричневе» та дуїн – «(велика) ріка». З погляду сьогодення, Брендівинна здається цілком закономірним перекрученням слова Барандуїн. Але насправді давньою гобітською назвою цієї ріки була Бранда-нін – «межова вода», що найбільш точно варто було б перекласти як Прикордонна; та завдяки дуже поширеному на той час жарту і з огляду на її колір, цю річку зазвичай називали Бральда-гім – «пінявий ель».
Однак слід зазначити, що коли Староцапи (Зараґамба) змінили своє прізвище на Брендіцапи (Брандґамба), то перший елемент у цьому слові означав «прикордонна територія», відтак найточнішим перекладом їхнього прізвища було би Межоцапи. Та лише дуже хоробрий гобіт наважився би назвати господаря Цапокраю Бралдаґамба в його присутності.
Автор електронного варіанту книги рекомендує придбати паперову версію, якою і сам з великою насолодою володіє. [1]
Див.: Додаток Д. – Ч. 3, с. 506. [2]
У березні (реті) в Ширському календарі було тридцять днів. [3]
Імовірно, це слово було орківського походження й означало «шарку» – старець. [4]
Тут наведено (із зазначенням сторінки) кілька посилань на це електронне видання Володаря Перснів (fb2-файли), а також на електронне видання Гобіта (fb2-файл) (прим. укладача електронної версії книг – А.А.) [5]
Порівн.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 245; ч. З, с. 304: у Середзем’ї вже не залишилося бодай подоби Лауреліни Золотої. [6]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 396. [7]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 252; ч. 2, с. 396. [8]
Див.: Гобіт, с. 51; Володар Перснів, ч. 1, с. 403. [9]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 299-301. [10]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 456; ч. 2, с. 396, 406; ч. З, с. 228, 238. [11]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 74, 243. [12]
Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 306, 311. [13]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 300. [14]
Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 243; ч. З, с. 304. [15]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 309. [16]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 312. [17]
Він був четвертим сином Ісільдура й народився в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Луках. [18]
Після Еарендура королі вже не прибирали високоельфійських імен. [19]
Після Мальвеґіла королі Форноста знову заявили про своє право володіти цілим Арнором і на знак цього почали додавати до своїх імен префікс ар(а). [20]
Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 20. За легендою, дикі білі корови, на яких тоді ще можна було натрапити поблизу Моря Руну, походять од Корови Арава – валара-мисливця, котрий єдиний із-поміж богів часто навідувався до Середзем’я у Прадавні Часи. Високоельфійською його називали Ороме (див.: Володар Перснів, ч. 3, с. 130). [21]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 242. [22]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 262. [23]
Цей дивний непривітний народ – усе, що залишилося від фородваїтів, людей сивої давнини, призвичаєних до лютого холоду Морґотового володіння. У тім краю і донині панує холод, хоча землі ті пролягли на відстані понад сто миль на північ од Ширу. Лосоти облаштовують собі домівки у снігу та, кажуть, уміють бігати по кризі на спеціально пристосованих кістках і мають візки без коліс. Ворогам годі дістатися до цього народу: більшість його представників живе на великому мисі Форохель, який із північного заходу замикає велетенську однойменну затоку; та лосоти часто розкладають табори на південних берегах затоки біля підніжжя Гір. [24]
У такий спосіб було врятовано перстень Дому Ісільдура, адже згодом дунедайни таки викупили його. Кажуть, то був не якийсь інший перстень, а саме той, що його Фелаґунд із Нарґотронда подарував Барагірові та що ним, наражаючись на страшну небезпеку, згодом заволодів Берен. [25]
То були Камені Аннумінаса й Амон-Сулу. Єдиний Камінь, що залишився на Півночі, зберігали у Вежі на Емин-Берайді, з якої видно Затоку Люну. Його охороняли ельфи, і, хоча ми ніколи навіть не підозрювали про його існування, Камінь був там доти, доки Кірдан відвіз його геть в Ельрондовому кораблі (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 65, 146). Однак нам відомо, що він був не схожий на інші та не пов’язаний із ними: дивився тільки на Море. Елендил так примістив його у вежі, щоби можна було «прямим поглядом» позирати назад і бачити Ерессеа на зниклому Заході: але опуклі моря долі навіки поглинули Нуменор. [26]
Як мовить Король, скіпетр був основною ознакою королівської влади в Нуменорі; так було і в Арнорі, де королі носили не корону, а лише єдиний білий коштовний камінь – Елендильмир, Зорю Елендила, – закріплений на чолі срібною стрічкою (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 252; ч. З, с. 143, 158, 307). Говорячи про корону (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 224, 316), Більбо, без сумніву, має на увазі Ґондор; Більбо, ймовірно, був добре обізнаний із історією Араґорнового роду. Вважають, що скіпетр Нуменору загинув разом із Ар-Фаразоном. Той, що вцілів – скіпетр Аннумінаса, срібний жезл Володарів Андуніє, – тепер, мабуть, є найдавнішим зі збережених у Середзем’ї витвором людських рук. Коли Ельронд передав цю річ Араґорнові, їй уже виповнилося п’ять тисяч літ (див.: Володар Перснів, ч. 3, с. 304). Форма корони Ґондору походить од нуменорського військового шолома. Попервах то і справді був звичайний шолом: кажуть, той самий, що його мав на собі Ісільдур під час Битви на Даґорладі (а шолом Анаріона роздробив пожбурений із Барад-дура камінь, який і вбив носія того шолома). Та у дні Атанатара Алькаріна цю частину обладунку замінили на прикрашений коштовностями шолом, яким і коронували Араґорна. [27]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 291. [28]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 14; ч. 3, с. 360. [29]
Великий мис і оточена суходолом затока Умбар віддавна належали нуменорцям; але там було розташовано твердиню Людей Короля, названих згодом Чорними
* * *
МАПА
ПРИМІТКИ
[*]Автор електронного варіанту книги рекомендує придбати паперову версію, якою і сам з великою насолодою володіє. [1]
Див.: Додаток Д. – Ч. 3, с. 506. [2]
У березні (реті) в Ширському календарі було тридцять днів. [3]
Імовірно, це слово було орківського походження й означало «шарку» – старець. [4]
Тут наведено (із зазначенням сторінки) кілька посилань на це електронне видання Володаря Перснів (fb2-файли), а також на електронне видання Гобіта (fb2-файл) (прим. укладача електронної версії книг – А.А.) [5]
Порівн.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 245; ч. З, с. 304: у Середзем’ї вже не залишилося бодай подоби Лауреліни Золотої. [6]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 311; ч. 2, с. 396. [7]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 252; ч. 2, с. 396. [8]
Див.: Гобіт, с. 51; Володар Перснів, ч. 1, с. 403. [9]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 299-301. [10]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 456; ч. 2, с. 396, 406; ч. З, с. 228, 238. [11]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 74, 243. [12]
Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 306, 311. [13]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 300. [14]
Див.: Володар Перснів, ч. 2, с. 243; ч. З, с. 304. [15]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 309. [16]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 312. [17]
Він був четвертим сином Ісільдура й народився в Імладрісі. Його брати загинули на Ірисових Луках. [18]
Після Еарендура королі вже не прибирали високоельфійських імен. [19]
Після Мальвеґіла королі Форноста знову заявили про своє право володіти цілим Арнором і на знак цього почали додавати до своїх імен префікс ар(а). [20]
Див.: Володар Перснів, ч. З, с. 20. За легендою, дикі білі корови, на яких тоді ще можна було натрапити поблизу Моря Руну, походять од Корови Арава – валара-мисливця, котрий єдиний із-поміж богів часто навідувався до Середзем’я у Прадавні Часи. Високоельфійською його називали Ороме (див.: Володар Перснів, ч. 3, с. 130). [21]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 242. [22]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 262. [23]
Цей дивний непривітний народ – усе, що залишилося від фородваїтів, людей сивої давнини, призвичаєних до лютого холоду Морґотового володіння. У тім краю і донині панує холод, хоча землі ті пролягли на відстані понад сто миль на північ од Ширу. Лосоти облаштовують собі домівки у снігу та, кажуть, уміють бігати по кризі на спеціально пристосованих кістках і мають візки без коліс. Ворогам годі дістатися до цього народу: більшість його представників живе на великому мисі Форохель, який із північного заходу замикає велетенську однойменну затоку; та лосоти часто розкладають табори на південних берегах затоки біля підніжжя Гір. [24]
У такий спосіб було врятовано перстень Дому Ісільдура, адже згодом дунедайни таки викупили його. Кажуть, то був не якийсь інший перстень, а саме той, що його Фелаґунд із Нарґотронда подарував Барагірові та що ним, наражаючись на страшну небезпеку, згодом заволодів Берен. [25]
То були Камені Аннумінаса й Амон-Сулу. Єдиний Камінь, що залишився на Півночі, зберігали у Вежі на Емин-Берайді, з якої видно Затоку Люну. Його охороняли ельфи, і, хоча ми ніколи навіть не підозрювали про його існування, Камінь був там доти, доки Кірдан відвіз його геть в Ельрондовому кораблі (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 65, 146). Однак нам відомо, що він був не схожий на інші та не пов’язаний із ними: дивився тільки на Море. Елендил так примістив його у вежі, щоби можна було «прямим поглядом» позирати назад і бачити Ерессеа на зниклому Заході: але опуклі моря долі навіки поглинули Нуменор. [26]
Як мовить Король, скіпетр був основною ознакою королівської влади в Нуменорі; так було і в Арнорі, де королі носили не корону, а лише єдиний білий коштовний камінь – Елендильмир, Зорю Елендила, – закріплений на чолі срібною стрічкою (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 252; ч. З, с. 143, 158, 307). Говорячи про корону (див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 224, 316), Більбо, без сумніву, має на увазі Ґондор; Більбо, ймовірно, був добре обізнаний із історією Араґорнового роду. Вважають, що скіпетр Нуменору загинув разом із Ар-Фаразоном. Той, що вцілів – скіпетр Аннумінаса, срібний жезл Володарів Андуніє, – тепер, мабуть, є найдавнішим зі збережених у Середзем’ї витвором людських рук. Коли Ельронд передав цю річ Араґорнові, їй уже виповнилося п’ять тисяч літ (див.: Володар Перснів, ч. 3, с. 304). Форма корони Ґондору походить од нуменорського військового шолома. Попервах то і справді був звичайний шолом: кажуть, той самий, що його мав на собі Ісільдур під час Битви на Даґорладі (а шолом Анаріона роздробив пожбурений із Барад-дура камінь, який і вбив носія того шолома). Та у дні Атанатара Алькаріна цю частину обладунку замінили на прикрашений коштовностями шолом, яким і коронували Араґорна. [27]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 291. [28]
Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 14; ч. 3, с. 360. [29]
Великий мис і оточена суходолом затока Умбар віддавна належали нуменорцям; але там було розташовано твердиню Людей Короля, названих згодом Чорними