повний грошей, хороших американських грошей, які, Нік не сумнівався, вона конфіскує. ЦРУ було дозволено не перейматися. Він, Нік Картер, пішов своєчасно. Не було нічого, що може пов'язати АХ із цією справою. Хоук був би цьому радий.

Він спробував точно згадати, як він знову опинився на борту Гомера. Панчо залишив його на березі, м'яко попрощавшись. Він смутно пам'ятав їхню згадку про підводний човен, el submarino. Потім він почув, як їхні коні швидко поскакали геть.

Але він не міг викликати "Гомер"! Він втратив мисливський ніж із зумером на рукояті. Він залишив його в акулі, яка напала на нього в лагуні. Як сюди потрапив підводний човен?

Нік тепер міг згадати ясніше. Він згадав шлюпку, дбайливі руки, поспішність і шепіт, коли вони повертали його на Гомер. Потім голка для підшкірних ін'єкцій та благословенний сон.

Лейтенант, який командував Гомером, увійшов у лазарет і посміхнувся Ніку. - Ви почуваєтеся трохи краще, сер? У лейтенанті було щось нове, зауважив Нік із хвилею цікавості. Якесь хвилювання. Пригнічена інтенсивність. І ця усмішка - цей хлопчик був схожий на кота, який виявив вірну систему, щоб зловити мишу!

- Принаймні я знову щось відчуваю, - відповів Нік. - Нічого не зламано, - сказав лікар. Здається, я втратив трохи крові. Кілька тижнів сну, і я повернуся до нормального життя». Від себе додав: плюс кілька дівчат та кілька пляшок. На мить він з жалем подумав про Анджеліта Долореса, Ріта Інеса Дельгадо. Було б чудово побачити її знову, коли попереду буде вільний час. Потім відігнав цю думку. Загалом, надто молода для нього. Він знайде якусь іншу. Це ніколи не було для нього проблемою.

Він запитав. - "Як ти мене забрав? Я не подавав сигналу. Я не міг. Я втратив цю бісову штуку."

Лейтенант сів на край клітки. Він зняв кепку і пригладив волосся. Зверху він лисел.

"Ми отримали ваше повідомлення, сер, а потім змогли визначити місцезнаходження за сигналом, який ви відправили". Він запитливо глянув на Ніка. «Чесно кажучи, це не мало для мене жодного сенсу, сер. Але в Сан-Дієго також визначили місце, і вони надіслали мені повідомлення, щоб я забрав тебе і негайно вирушив на місце зустрічі - просто про всяк випадок. Гадаю, добре, що ми це зробили».

- Я теж так думаю. "Хтось використав його повідомлення", - подумав Нік. Ймовірно, це був Хоук, який знав про це все і знав, що якщо його людина надішле сигнал лиха, все має бути дуже серйозно.

"До речі, про Сан-Дієго, - сказав Нік, - коли ми дістанемося туди?"

Лейтенант кивнув головою. — Боюся, що затримаємось, сер. Ми маємо пливти над водою. У нас, е-е, було невелике пошкодження в морі, і ми ніби потихеньку бредемо додому.

'Ах да?' - Нік випростався на лікті. 'Що трапилося?'

Дивний вираз з'явився в очах лейтенанта. Йому не терпілося поговорити про це, сказати цій крутій на вигляд фігурі правду — він відчував, що тут є якийсь зв'язок, — але він пам'ятав свій наказ. — Це… вибачте, сер. Я не можу про це казати. Секретно. Він підвівся, щоб піти. — Що ж, через кілька годин ми будемо в Сан-Дієго, сер.

Біля дверей він озирнувся через плече на Ніка. «Ми мали зіткнення в морі, сер. Це все, що я можу сказати. Нік не був упевнений, чи підморгував лейтенант, якщо йому щось потрапило в око.

Він знову ліг, закурив і знову глянув у стелю. Отже, "Гомер" протаранив "Морського Дракона". Вночі наткнувся на китайський підводний човен і протаранив його. Це справді буде засекречений матеріал – назавжди! Нехай Пекін турбується про підводний човен, який так і не повернувся.

Незважаючи на весь галас, який він зчинив, його доправили до військово-морського шпиталю в Сан-Дієго. Кіллмайстер марно намагався смикати за будь-які ниточки, які тільки міг знайти: лікарів було не зупинити. Попереду він мав щонайменше тиждень ін'єкцій, вітамінів, рентгену та морепродуктів.

Була маленька втіха. Її звали Барбара Холт, вона була найменшою і найчарівнішою військово-морською медсестрою, яку Нік коли-небудь бачив. У неї було руде волосся. Нік не міг зрозуміти, як Голлівуд міг пропустити її. Він умовив її дозволити йому скористатися службовим телефоном. Увечері вона провела його в особистий кабінет Високого Боса, і він зателефонував до Хоука. Почав з його будинку і, коли він не отримав відповіді, у вашингтонгський офіс. Хоуку, як це часто траплялося, доводилося працювати цілодобово.

Коли його бос відповів телефоном, Нік сказав: «Вам краще скористатися шифратором, сер».

"Я вже це роблю."

Нік говорив хвилин десять. Коли він закінчив, Хоук відкашлявся і сказав: Гарна робота, N3. Відмінна робота. Звісно, із ЦРУ вже зв'язалися зі мною. Директор дуже задоволений, задоволений! Я вірю, що ти матимеш медаль. Особисто я не згоден. Ваше его і так вже досить велике. І, до речі: це питання безпеки. Але боюсь, вони наполягають.

Нік сказав: Сер? Я тепер офіційно звільнений від роботи на ЦРУ? Я знову працюю на АХ – тільки на АХ? Відповідаю тільки перед вами та президентом?

'Вірно. Якось так?'

Коли Хоук повісив слухавку, на старому зморшкуватому обличчі він мав розгублений вираз. Він покликав свого секретаря. — Попросіть техніків перевірити цей скремблер, міс Стоукс. N3 не міг сказати те, що, як я думав, я чув ... щось про плювки в молоко!

* * *

Про книгу:

Мексиканська політична партія, графиня, яка дуже розбагатіла на косметиці, ЦРУ та AX.

Ось інгредієнти для завдання, яке змушує Ніка Картера зрозуміти, що носіння пігулки ціаніду для самогубства є нагальною потребою.

Тому його інструкції говорили: мовчіть… або використовуйте пігулку ціаніду!