Корін, але він виходить швидше, ніж вона встигає закінчити, і стоїть, дивлячись на місце, де дорога тріснула.

Біллі перегинається через коліно дідуся і шепоче сестрі на вухо: "В гузицю твій курвий короткий шлях". Вона закриває рот руками та хихикає. Не погано. Дідусь регоче, що ще краще. Ось чому вони його так люблять.

Корінна вилазить і приєднується до свого чоловіка перед глумливою решіткою "Б'юіка". Вона дивиться в щілину на дорозі та не бачить нічого хорошого. "Що, на вашу думку, ми повинні робити?"

-- Що будемо робити?

До них приєднуються діти: Мері встає поруч з матір'ю, а Біллі з батьком. Потім, з веселим видом, до них підходить дідусь, човгаючи своїми великими чорними черевиками.

-- Не знаю, -- відповідає Френк, -- але ми точно тут не проїдемо.

-- Доведеться здати назад, - каже дідусь. - Назад до самої "Слайд-Інн". Чи зможеш розвернутися на під'їзній дорозі?

-- Господи, -- вимовляє Френк і проводить пальцями по рідкому волоссі. -- Гаразд. Коли доїдемо до головної дороги, там і вирішимо, їхати в Деррі чи повернутися додому.

Дідусь виглядає обуреним від згадки про відступ, але придивившись до обличчя сина -- особливо в червоні плями на щоках і на чолі -- вирішує тримати пельку на замку.

-- Все в машину, -- каже Френк, -- але в цей раз, тату, ти сидиш або з одного боку, або з іншого. Щоб твоя голова не маячила, і я бачив, куди їхати.

"Якби ми взяли "Вольво", -- думає він, -- я б скористався задньою камерою. А замість цього доведеться займатися цією дурнею".

-- Я пройдуся, -- каже дідусь. -- Тут не більше двохсот ярдів.

-- Я теж, -- каже Мері і її підтримує Біллі.

-- Гаразд, -- каже Френк. - Тільки постарайся не спіткнутися і не зламати собі ногу, тату. Це буде останній мазок цьому абсолютно чудесному дню.

Дідусь з дітьми починають спускатися з пагорба до під'їзної дороги згорілого готелю; Мері та Біллі тримають старого за руки. Френк думає: ну прямо картина Нормана Роквелла: "І старий засранець поведе їх".

Він сідає за кермо "Б'юїку". Корін -- на пасажирське місце. Корін кладе долоню на руку Френка і обдаровує його своєю ласкавою посмішкою як би кажучи: я люблю тебе великий сильний чоловіче. Френк не великий, він не особливо сильний, і на троянді їхнього шлюбу не так багато квітів (трохи в’яла, ця ружа, пелюстки коричневіють по краях), але їй потрібно заспокоїти його і вивести з червоної зони, а багаторічний досвід навчив її, як це робити.

Він зітхає і включає задню передачу.

-- Постарайся не переїхати їх, - каже вона, дивлячись назад через плече.

-- Не спокушай мене, -- каже Френк і починає вести "Б'юїк" заднім ходом. Ритвини по обидва боки цієї вузької дороги дуже глибокі і якщо він заїде в одну з них, -- гасіть світло.

Дідусь з дітьми спускаються до під'їзної дороги швидше, ніж Френк долає навіть половину шляху. Старий зауважує в траві сліди від коліс. Хоча автофургон виглядає так, ніби простояв там довгі роки, дідуган думає, що навряд чи. Може, хтось вирішив вибратися на природу на пару днів. Це єдине, що приходить йому в голову. Тут, безумовно, не залишилося нічого, чим можна поживитися -- це ясно будь-якому телепню.

Дональд Браун любить свого сина, і є багато всього, в чому Френк хороший (хоча зараз дідусеві нічого не приходить на розум), але коли справа доходить до водіння універсалу "Б'юїк" заднім ходом, це жалюгідне видовище. Задня частина виляє з боку в бік, як хвіст старого собаки. Він майже пірнає в ліву канаву, вирівнюється, майже пірнає в праву і знову вирівнюється.

-- Блін, у нього не дуже й виходить, -- каже Біллі.

-- Тихо ти, -- каже дідусь. -- Все у нього нормально.

-- Можна ми з Мері підемо подивимося на стару "Сліп Інн"?

-- Слайд Інн, -- каже дідусь. -- Звичайно, збігайте на хвилинку. Але тільки туди й назад. Ваш тато зараз не в дуже хорошому настрої.

Діти біжать зарослою дорогою.

-- Не зваліться в яму! -- кричить їм услід дідусь і хоче додати, щоб вони були перед очима, але тут лунає тріск, короткий гудок клаксона і голос його сина, що розсипав прокляття. Клясти -- це одна з речей, яку він добре вміє.

Дідусь відвертається від дітей і бачить, що зумівши спуститися з пагорба і не з'їхавши з дороги, Френк потрапив в канаву, намагаючись виконати трипозиційний розворот.

-- Стули пельку, Френкі! --- кричить старий. -- Перестань лаятися і вимкни двигун, поки він не застопорився! - Швидше за все, він вже відірвав половину вихлопної рури, але немає сенсу говорити йому про це.

Френк глушить двигун і вилазить з машини. Корін теж вилазить, але з проблемами. Вона продирається крізь бур'ян перед дверима і нарешті справляється. Задній бампер машини завалений вправо, а передній лівий задраний догори.

Френк підходить до батька.

-- Земля просіла, коли я розвертався!

-- Ти зрізав занадто круто, -- каже старий. -- Ось чому зіскочило тільки заднє праве.

-- Земля просіла, кажу тобі!

-- Зрізав занадто круто.

-- Земля просіла, чорт забирай!

Поки вони стоять поруч, Корін бачить, наскільки вони схожі, і хоча вона вже багато разів бачила їх подібність, цим похмурим літнім ранком це стає для неї одкровенням. Вона розуміє, що її чоловік -- яблучко від яблуні, і перш ніж батько покотиться на цвинтар він остаточно перетвориться у свого власного татка, тільки без його їдкого, але часом чарівного почуття гумору. Іноді їй так зле. Від Френка, так, але і від себе теж. Хіба вона чимось краще? Звичайно, що ні.

Вона дивиться туди, де були Біллі та Мері й звертається до старого:

-- Дональд? Де діти?

ДІТИ ВИВЧАЮТЬ АВТОФУРГОН на верхівці пагорба, недалеко від того місця, де колись стояв "Слайд-Інн". Кулко з боку водія спустило. Поки Мері обходить фургон спереду, щоб поглянути на номерний знак (вона постійно шукає нові - цій грі її навчив дідусь), Біллі підходить на край великої ями, на місці якої раніше був готель. Він поглянув у низ і побачив, що вона заповнена темною водою. З неї стирчать обгорілі балки та жіноча нога. На нозі яскраво-синіх кросівок. Він дивився, спочатку завмерши на місці, потім відступив.

-- Біллі! - кличе Мері. - Це Делавер! Мій перший знак з Делаверу!

-- Все правильно, дорогенька, -- промовляє хтось. -- Справжнісінький Делавер.

Білл підіймає голову. Двоє чоловіків підходять із заднього кінця ями. Вони молоді. Один високий, з рудим волоссям, сальним і сильно скуйовдженим. Пика в нього прищава. Інший -- низький і товстий. В одній руці у нього сумка, схожа на дідову