- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (6) »
РАДЬЯРД КІПЛІНГ
МАНДАЛАЙ
І ІНШІ ВІРШІ
ПЕРЕКЛАД І КОМЕНТАРІ
ОЛЕКСАНДРА ОМЕЛЬЧЕНКА
2024
ЦИГАНСЬКА СТЕЖКА
THE GIPSY TRAIL
Білий метелик до берізки в’юнкої,
Бджілка до конюшинного цвіту,
А циганська кров до циганській крові
По усьому широкому світу.
По усьому широкому, дівчино, світу
Ця стежка циганська вірна завжди,
По світу усьому над ним і під ним
Зможе нарешті до тебе прийти.
Від чужинського табору темноти,
Від брудної і сірої міста гряди,
Бо ранок очікує нас на краю землі,
Звідти, циганко, йди.
Дикий кабан на засохле болото,
Журавель червоний у свої очерети,
А юна циганка до молодого цигана
Зв’язана путами мандрівної породи.
Пістрява змія у розколоту скелю,
Козулі самець на кам’янисту рівнину,
А юна циганка до молодого цигана
І знову обоє на циганську стежину.
Знову і знову на циганську стежину!
Слідуй шляхом морським навздогад,
Йди за хрестом* циганської стежки
По світу усьому і вертайся назад.
Слідуй на Північ за ромським паттерном,
Де айсбергів брили блакитні пливуть,
Де мерзлими бризками сіріє бушприт
І щогли у лати закуті сивіють.
Слідуй на Південь за ромським паттерном,
Де в небі нічному Полярне Сяйво одно,
Де помело Божества – дикий вітер,
Підмітаючий морське біле дно.
Слідуй на Захід за ромським паттерном,
Де сонце у воду робить свій перехід,
Де джонок вітрила здійняті в безпритульному дрейфі
І цілим одним стають Захід і Схід.
Слідуй на Схід за ромським паттерном,
Де розливається тиша у межах значних,
Бузковою хвилею на опаловий берег
У махімських* лісах мовчазних.
Дикий яструб у розхристане небо,
Олень на квітучі луги низини,
А серце чоловіка до серця діви все лине,
Як і було у всі дні давнини.
Серце чоловіка серцю діви належить,
Шатра мого світло, пришвидши свій біг,
Бо ранок очікує нас на краю землі
І весь світ біля наших ніг.
КОМЕНТАРІ
«Йди за хрестом...» Мається на увазі циганський знак – паттерн або паттеран – дві перехрещені гілки, які вказують циганський маршрут, яким потрібно слідувати.
«У махімських...» Махім (Mahim) – тепер район Мумбая (колишній Бомбей).
МАНДАЛАЙ
MANDALAY
Дивлячись на Схід, на море, у Мулмейні*, біля пагоди старої,
Бірманська дівчина сидить, і знаю про думки в її настрої,
Бо у храмі дзвони кажуть і шумить від вітру гай
«Повертайсь, солдат британський, повертайся в Мандалай!»*
Повертайся в Мандалай,
Де пароплавів старих край:
Хіба шльопання колес не чуєш із Рангуна в Мандалай?
По дорозі в Мандалай,
Де летючим рибам рай
І здіймається світанок, наче грім, що шле Китай.
У юбці жовтій і зеленім капелюшку – мала просту одежину,
Жартома так само звали – Супйолат – як короля Тібо* дружину.
У диму її шерути* вперше я її побачив, небайдужу до британця,
Та християнські поцілунки марнувала на ногу ідола-поганця:
А той ідол глиняний весь уквітчаний стояв –
Великим Богом Буддою його хтось називав –
На жаль вона йому молилася, коли її я цілував,
По дорозі в Мандалай....
Коли на рисове поле опускалась імла і сонце повільно сідало,
Вона брала своє маленьке банджо і співала: Кала-ло-ло!*
З рукою на моєму плечі, одне одного притуливши до щік,
На пароплави дивились ми і як хатхі* складують тик.
Слони складують тик,
Ступаючи в мутний потік,
Де така важка висіла тиша, що страшно ворухнуть язик!
По дорозі в Мандалай...
Але все це давно і далеко в минулому – так і знай
І немає омнібуса, щоб від Банка* відвіз в Мандалай;
І тут, у Лондоні, від солдата зі стажем дізнаєшся ось що:
«Якщо почуєш як кличе Схід, не звернеш увагу більш ні на що».
Ні! Більш ні на що не звернеш увагу,
Окрім гострого часникового запаху
І сонця, і пальм, і дзвонів церковних, що видзвонюють благу;
По дорозі в Мандалай...
Мені остогидло стирати підошви на цій шорсткій бруківці,
І кістки мої з-за клятого англійського дощу в лихоманці;
З Челсі до Стренду йду з юрбою служниць, які пащекують,
Теревенять багато вони про кохання, але що вони розуміють?
Пики м’ясисті і руки, які не миють...
О, Господи! Що вони розуміють?
Маю дівчину охайнішу і милішу, і землі, що більш зеленіють!
По дорозі в Мандалай...
Хочу туди де краще видається гіршим, на схід від Суеца,*
Де християнства законів нема і чоловік у спразі нап’ється,
Бо у храмі дзвони дзвонять, що там в лінивому настрої
Все ж буду я дивитися на море, у Мулмейні, біля пагоди старої.
По дорозі в Мандалай,
Де пароплавів старих край,
Хворих під навіс поклали, коли йшли ми в Мандалай!
По дорозі в Мандалай,
Де летючим рибам рай
І здіймається світанок, наче грім, що шле Китай.
КОМЕНТАРІ
«...у Мулмейні». Мулмейн (Moulmein) або (Mawlamyine) – морський порт у Бірмі (тепер М’янма).
Мандалай – столиця Бірми.
«...як короля Тібо». Тібо (Thibaw) – король Бірми, скинутий британцями.
«У диму її шерути». Шерута (cheroot) – довга тонка сигара, обрізана з обох країв.
«...співала: Кала-ло-ло!» «Kulla-lo-lo»: Kalá на бірманському означає іноземець або незнайомець; таким чином цей вираз означає «привіт іноземцю».
«...як хатхі». Хатхі (hathi) на хінді означає слон.
«...щоб від Банка». Мається на увазі площа біля Банку Англії, де сходяться шість вулиць у лондонському Сіті.
«...на схід
- 1
- 2
- 3
- . . .
- последняя (6) »