палацу. Настав той святий час – у тій Рай-країні знайшовся один такий чоловік, який нам може допомогти!

БІСОТА. Ура! Хто ж це такий?

Картина 5

ОПОВІДАЧ. Дійсно, хто? Де ж він живе, де ж він ховається? Та невже ж у царському палаці, невже в ньому на кухні?

То тим часом нагорі, у на кухні царського палацу Кухар-Нюхар з огидою дмухає то на сковороду, то на Незолоту рибку.

КУХАР-НЮХАР. Чому я їм змушений смажити? Чому не вони мені? Я маю годувати їх, їх, хто не знає навіть, що таке скоровода, тьху ти, сковорода.

Буркотів він, борючись із бажанням плюнути в каструлю.

НЕЗОЛОТА РИБКА. І дійсно!

КУХАР-НЮХАР. Сказано бо: навіть кожна кухарка може керувати країною... То кухар – і поготів! То чому ж я нею не правлю? Хто мені скаже?

Гукнув він у піч.

Бу-бу-бу! – голос його посилився гуркотом порожнечі, наповненої вогнем, полинув униз.

ГОЛОС ВОГНЮРИ. Я тобі скажу, я! С-с-с!

Він пурхає з димом і іскрами в отвір підпіччя й летить нагору кіптявим його димарем, нагору, ду-ду-ду! Щоб вилетіти з печі в кухні царського палацу.

Й геть обтруситися та сажею забруднити білісіньке вбрання Кухаря-дмухаря, який, затуманений помахами тих обсмалених крил, не ладен перевести подих.

ВОГНЮРА. Украдеш цареву корону, й будеш нагороджений.

КУХАР-НЮХАР. Як?

ВОГНЮРА (даючи йому сушену зміючку). Матимеш усе оце царство.

КУХАР-НЮХАР (шаленіючи). Так! Буде виконано! Все зроблю, все!

Не глядячи, ставить на вогонь у нестямі сковороду із Незолотою рибкою.

Та, обпечена, стрепенулася, й, писнувши, виплигнула у вікно, гучно плюснувши там.

КУХАР-НЮХАР (визираючи слідом за нею). Ти диви, тільки-но я її зловив у річці, а вона вже й знову там... Ой, а чим же я годуватиму царя? Тю, а навіщо? Я його так нагодую, ух, що аж-аж-аж!

Картина 6

ОПОВІДАЧ. Ну не всі ж істоти на Землі погані. Є й добрі, хоч живуть вони не на землі, а у воді. От чи чули ви, діти, про Рибу-ніс? Як не чули то подивіться.

Тим часом у водяно-морській безодні, велетенська Риба-ніс підпливла до глибоких підводних печер і вийняла карту, карбовану на мушлі-баклажці – протерши її плавником од водорості, і звірилася з планом.

РИБА-НІС.То це тут, чи не тут? Що тут у нас на мапі зазначено? Тут! Аякже, мені ще прабабуся заповідала, як добутися найглибших джерел чого? Живильно-чародійної води. Ну, ось!

На карті намальовано лабіринт глибинних підводних нір, де накреслено в центрі їх «бювет».

Риба-ніс тисне на бювета, підставляє фляжку свою баклажку.

Буль-буль! – наповнюється та.

Пливучи вже назад, Риба-ніс натикається на обпечену Незолоту рибку, яка прожогом мчить.

РИБА-НІС. Чого ти мчиш, як обпечена?

НЕЗОЛОТА РИБКА. А я і є обпечена! Але я мчу не тому. Я підслухала страшну новину: царський кухар погодився допомогти пекельним чортам, аби скинути царя і захопити нашу владу! Біда! Скоро Рай-країні кінець!

РИБА-НІС. Як це можна? Треба поспішати нагору, треба попередити мешканців Рай-країни про небезпеку!

НЕЗОЛОТА РИБКА. Так, і негайно!

Риба-ніс виймає мушлю-баклажку з географічною картою, дивиться, тре її плавниками, однак нічого путнього там не бачить.

РИБА-НІС. Ти диви, чарівне джерело тут є, а де Рай-країна – тут не зазначено. Отакої... Ну, ясно, це ж підводна мапа, а Рай-країна – вона ж наземна! Як же її знайти та попередити про страшну небезпеку?

Картина 7

ОПОВІДАЧ. Але ми забули про головне. Про що? Та про царський палац, а, головне, про його кухню. І що ж там зараз куховарить хитрий Кухар-нюхар?

Там, в кухні царського палацу чародіє Кухар-Нюхар.

Вона більше схожа тепер на алхімічну лабораторію, стільки він туди різного приладдя натаскав.

КУХАР-НЮХАР. Раз!

Кухар дмухар кидає туди сушену зміючку. Перемикає Кухар-Нюхар скляні рурки і всі компоненти потекли разом до каструлі.

Буру-ру-ру!

Забулькотіло од того все там, завирувало, тричі брудно змінило колір, а потім враз знову прикинулося невинною юшкою.

КУХАР-НЮХАР. Оце кулінарія! Калапеця-малапеця, бурда-вурда! (Радіє та чаклує на недобре, ще й собі трохи плюнув туди). – Хе-хе-хе, ось вам приправочка!

Картина 8

Кухар-Нюхар несе страву до царської вітальні, де урочисто очікує на сніданок Царівна-Паньківна.

Вона з першої ложки зачерпнула зі страви ту бридоту, однак устигає схаменутися, тобто лише понюхати спочатку.

ЦАРІВНА-ПАНЬКІВНА. Тьху!

Тетеріє.

Потім, уважно озирнувши ложку й побачивши там підозрілу сушено-варену зміючку, люто жбурляє її в Кухаря-нюхаря.

КУХАР-НЮХАР (обурюючись). О, панство. Все їй, бачте, не так.

ЦАРІВНА-ПАНЬКІВНА. Ух ти ж, гад, – кричить вона. – Я тобі покажу, так, чи не так.

Хапає ополоника, кидається до Кухаря-нюхаря, женеться за ним довгими коридорами палацу.

ЦАРІВНА-ПАНЬКІВНА. А стривай лишень!

Цар-Панько зайшов до вітальні, читаючи «Велесову книгу», брязкаючи її дерев’яними дощечками-сторінками. Устигає одскочити од доньки.

ЦАР-ПАНЬКО. Ти куди, доню?

ЦАРІВНА-ПАНЬКІВНА. Та вражий кухар чогось намішав у їжу!

ЦАР-ПАНЬКО. Недобре так, доню, треба ж вірити людям.

Заходить до вітальні, сідає до столу.

Неуважно ложкою черпає з макітри, зачерпнувши зміючку, мимохіть надкушує її, несподівано бачить цю почвару, отож з переляку падає неживий.

Саме тут до вітальні вбігає Кухар-Нюхар, зриває з Царя-Панька корону.

І щодуху тікає до своєї кухні-лабораторії, зачиняється.

Торох-торох!

Стукаючи об алхімічні прилади, вмикає їх – вони світяться недобрим вогнем, булькотять.

Він чародіє.

КУХАР-НЮХАР. Піски сипучі, болота трясучі, охопіть цей тихий рай, хай нещастя візьме цей край! Хай він стане голодний, і тому я, Кухар-Нюхар, стану над ним верховодний!

Й урочисто одягає на себе царську корону, повільно перекидаючи її догори низом – так само повільно білий світ міняється на чорний. Бо з усіх кутків висовується обсмалена пекельна бісота.

ВОГНЮРА. Спрацювало!

БІСОТА. Ура!

Гур-гур!

Блискавки, громи – і вже Рай-країна дивує зруйнованими попелищами.

Вказівник на її кордоні просотується їдким гидким чадом і літери на ньому міняються – вже тепер не «Рай-країни», а стають геть іншою назвою «Руїни-країни»...

Картина 9

ОПОВІДАЧ. Отак то, любі мої дітусі... Не встигнеш оком моргнути, як влада в нашій країні помінялася...

Що я кажу? Не в нашій, а цій, казковій країні – раз – і вже новий цар!

ЦАР-НЮХАР. Мням!

Цар-Нюхар (а це колишній