Розбиваю громи

   просмотрело человек за:

день: 1  месяц: 15   год: 34   всего: 127

Василь, Ніна і Гриць чимдуж бігли в’юнкою гірською стежкою. Та чорна хмара невблаганно наздоганяла їх. Оглушливо вдарив грім, і від того гуркоту ніби обвалилося небо. Злива нагло упала на дітей. Вони пірнули під лапату ялину, але й тут патьоки діставали їх. «Що робити, де шукати піонерський табір?» — безпорадно думали вони. Раптом крізь шум і гуркіт долинули слабкі удари дзвону. Діти рушили на цей Поклик. І прийшли до невеличкої дзвіниці, на якій сивоголовий чоловік невпинно бив у дзвони…
Великі зміни у життя дітей внесла ця зустріч. Про них розповідається в гостросюжетній повісті «Розбиваю громи».
Повість «Мати» — це схвильований монолог космонавта перед польотом у зоряні світи.