уже вільно пересувається на своїх двох, з ним молода симпатична дівчина. Не модель, але нічого.
- Я тут цей, на гітарі можу зіграти, якщо треба, - каже він.
Вони усе йдуть і йдуть, цілі натовпи гостей, друзів і просто знайомих, щасливих і нещасних, самотніх і ні. За столом уже давно нема місця, але вони сідають просто на підлогу, жеруть олів’є, пють вино, водку, пиво, граппу, коньяк, віскі і самбуку. Посеред столу стоїть піраміда з келихів. У найвищий заливає суміш напоїв Папік, який заліз на стіл та ще й на табуретку посеред столу. Алкоголь стікає донизу. Нікому нічого не бракує. Їм усім весело і тепло. А ми все ще стоїмо, тримаючись за руки.
Приходять бомжі і бомжихи, алкоголіки і мандрівні музиканти, приходять політики і чиновники, і навіть шахтарі з чорними лицями і в касках.
Дехто уже напився і починає цілуватися. Інші б’ються.
Віра Надія Любов раптом блідне.
- Що сталося, Люба? - питаю я.
- Почалося, - каже вона. - Цього разу не впустиш мене?
- Ні.
Я хапаю її на руки і біжу. Гості кидаються слідом. Ми сідаємо в лімузин карети швидкої допомоги, а вони в автобус агентства ритуальних послуг. Водія у кареті нема, і мені доводиться брати кермо у свої руки.
- Швидше, уже води відійшли, - кричить Люба.
Я вмикаю сирену, і ми мчимо по тротуарах, об’їжджаючи затори.
…
У лікарні я знову хапаю її на руки і біжу. За нами, прориваючи кордон охоронців, несеться оскаженілий і радісний від алкоголю табун гостей. Шахтарі з касками в руках попереду.
- Шановний, ви не туди, тут травматологія! - кричить мені старша медсестра, - сюда привозять вмирати, а не народжувати. Пологовий поверхом вище.
Я якраз встигаю вкласти Любу на стіл, коли починається.
- Хлопчик! - радісно повідомляє мені лікар.
- О, ще один хлопчик! - за хвилину кричить він.
- І нарешті… на сцену з’являється… знову хлопчик!
- Вітаю вас, молоді люди. У вас трійня!
Двох бере на руки Люба, третього доводиться притискати мені. Дитинча одразу починає шукати ротом цицю. Табун гостей окуповує лікарню. Розбрідається її коридорами. З моргу через шум вилізло кілька мерців і приєдналися до пиятики.
- Йоб твою на хуй, блядь, мать… - підсумував цей бордель Кіт.
…
Свято кохання тривало цілу ніч. Проститутки залишили свої борделі і безкоштовно влаштували стриптиз для бомжів. Чоловіки полюбили своїх дружин і навпаки. Усі уряди провели екстрені засідання і оголосили цей день міжнародним святом - Днем Любові. ООН отримало перший оргазм від консенсусу. На орбіті відбулася чергова стиковка. Вона пройшла успішно і космопари уже чекають своїх космодітей… Навіть Августин Блаженний і той туди ж. Злочинці зайнялися любов’ю з міліціонерами. І феєрверки, тисячі, мільйони, мільярди феєрверків насамкінець…
…
Наступного дня я прокидаюся з розбитою головою і розбитим тілом. На столі тарілки, недоїдки і недопалки. Під столом у власній риганні лежить Ц. Картини А. залишилися в кутку. Люба намагається нагодувати трьох наших близнючків. Двоє смокчуть молоко, а третій самотньо пищить від образи.
Життя триває.
Хай навіть усі ми курви, і чоловіки, і жінки, і Коти, і щойно народжені, і неживі, і мертві.
This file was created
with BookDesigner program
bookdesigner@the-ebook.org
12.02.2009