навіть приватний літак…
Стівен відчув, що час втрутитися.
– Так-так, «бент-ролслі», – глузливо повторив він. – Наступного разу уважніше читайте ваш довідник попиту. А тепер я буду вам вельми вдячний, якщо ви перестанете спокушати мою дружину. Однаково вона не зможе з вами розрахуватися.
– Не зможе, – погодився Батруель. – Це особливість жінки. Їй завжди треба за щось платити, та чим більше вона отримує, тим менше це їй коштує. Але зважте: ваша дружина матиме легке життя, слуг...
– Будь ласка, облиште! – сказав Стівен. – Хіба вам не очевидно, що ваші маневри застаріли? Ми давно розкусили ваші обіцянки, і вони втратили свою привабливість.
Батруель, здавалося, йому не повірив.
– Згідно з нашими бюлетенями, світ і нині не те місце, де процвітає праведне життя, – заперечив він.
– Запевняю, що на ваші старомодні умови не пристануть навіть найнеправедніші з тих, хто живе в сьогоденному світі. Кожен тепер прагне дістати якомога більше, причому за мізерну плату, а то й задарма.
– Не дуже етично, – пробурмотів Батруель. – Повинні ж існувати моральні засади...
– Можливо. Але так воно є. Крім того, тепер ми тут дуже тісно зв’язані між собою. Як я можу здобути титул, обминувши видавців «Дебретта»[2], одержати кругленьку суму без відома податкового інспектора або стати власником будинку без згоди архітектурного управління? Треба дивитися правді у вічі.
– О, я думаю, це легко можна влаштувати, – зауважив Батруель.
– Але так не буде. Сьогодні існує дише один спосіб законно й швидко забагатіти. Це, чорт забери...
Стівен раптом замовк і замислився.
Батруель звернувся до Ділі:
– Як шкода, що ваш чоловік не цінує себе. У нього чудові здібності. Це видно з першого погляду. Йому потрібен певний капітал – і перед ним відкриються широкі можливості. А світ і нині може чимало запропонувати багатієві і, звичайно, його дружині – повагу, владу, морську яхту... Я певен, вашого чоловіка завжди мучитиме відчуття, що він випустив з рук нагоду...
Ділі подивилась на замисленого Стівена.
– Ви теж такої думки про нього? Я не раз міркувала про те, що його ділові якості недооцінюють...
– То все інтриги, я певен, – сказав Батруель. – У такий спосіб занапастили чимало молодих талантів. Та, здобувши незалежність і маючи розумну дружину – і до того ж гарну дружину, – яка допомагатиме йому, я не бачу причин, чому він не зміг би...
Стівен почав уважно дослухатися до розмови.
– Ви прямо цитуєте з підручника спокушання. Мабуть, із першого розділу, – насмішкувато зауважив він. – А зараз облиште ці розмови і спробуйте подивитися в лице фактам. Якщо ви второпаєте їхню суть, ми зможемо порозумітися щодо угоди, яку ви мені пропонуєте.
Обличчя Батруеля проясніло.
– От і гаразд, – мовив він. – Я так і думав, що, серйозно обміркувавши мою пропозицію, ви...
Стівен урвав його:
– По-перше, ви повинні зрозуміти, що я не пристану на жодну з ваших звичайних умов, і краще облиште впливати на мою дружину, по-друге, це ви, а не я в скрутному становищі. Бо як ви зможете без моєї допомоги повернутися до... е-е-е... ну, туди, звідки ви з’явились.
– Суть моєї пропозиції в тому, щоб, допомагаючи мені, ви тим самим допомогли й собі, – зауважив Батруель.
– Але одна складність у цьому все-таки є, чи не так? А тепер послухайте мене. Я бачу три можливості. Перша – ми знаходимо когось, хто скаже нам закляття Відпусту. Ви знаєте, як це можна влаштувати? Ні? Я теж не знаю. Друга можливість – я покличу сюди нашого вікарія і попрошу його виконати обряд вигнання нечистої сили. Я гадаю, він це зробить із радістю. Може, за таке його навіть прилучать до сонму святих.
Батруель здригнувся.
– Краще не треба, – відказав він. – У п’ятнадцятому столітті піддали такому обряду одного мого приятеля. Він дійшов висновку, що це надзвичайно болісна операція. Досі не може про неї забути.
– Тоді розгляньмо третю можливість. За пристойну суму я знаходжу когось, хто підписує з вами угоду. В такому разі ви зможете доповісти своєму начальству, що успішно виконали свою місію. Як вам це подобається?
– Не дуже, – швидко відповів Батруель. – Ви хочете дістати дві вигоди, а заплатити тільки за одну. Наша бухгалтерія не дасть дозволу на такі витрати.
Стівен засмучено похитав головою:
– Не дивно, що ваші справи занепадають. Ви збираєтеся витрачати власні кошти там, де можна використати чужий капітал. Так ви ніколи не досягнете успіху. А згідно з моїм планом, я одержую гроші, ви – вашу угоду, а витрати становитимуть лише кілька шилінгів – із моєї кишені.
– Невже це можливо?
– Запевняю вас, така можливість існує. Ви граєте у футбол?
– Футбол? – невпевнено запитав Батруель. – Мабуть, ні. Які правила цієї гри?
– Про її правила я вам розповім потім. Та головне в тому, що гравець має бити по м’ячу влучно. А якщо м’яч у якусь мить летить не туди, куди його прагнуть послати, намір гравця зазнає краху, і це зрештою призводить до програшу. Вам зрозуміло?
– Та начебто.
– Тоді ви збагнете, що, навіть злегка підштовхнувши м’яч у критичний момент, можна вплинути на результат гри. І не треба порушувати правил, збивати суперника з ніг – ніхто нічого й не запідозрить. Просто хай одне з ваших чортенят, що допомагають вам у практичній роботі, легенько буцне по м’ячу, коли виникне слушна нагода. Це для вас не дуже важко?
– Не дуже, – погодився Батруель. – Це буде просто. Та я зовсім не розумію, яким чином...
– Ваше нещастя, чоловіче, в тому, що ви, хоч і читаєте свої бюлетені, безнадійно необізнані із сучасним життям, – сказав Стівен. – Ділі, де бланк футбольного тоталізатора?..
За півгодини Батруель уже все збагнув.
– Так, я розумію, – сказав він. – Ознайомившись із деякими технічними деталями, ми легко доб’ємося програшу, нічиєї або навіть виграшу.
– Те, що нам і треба, – підтвердив Стівен. – Отже, починаймо. Я заповнюю купон і ставлю для годиться кілька шилінгів. Ви робите гру, а я любенько забираю гроші без будь-яких ускладнень, пов’язаних із податками.
– Усе це дуже добре для вас, – зауважив Батруель, – та я не бачу, яким чином це призведе до підписання моєї угоди, якщо ви не...
– Зараз зрозумієте. Отже, про другий пункт нашої домовленості. Ви мені влаштовуєте результати ігор, а я вам натомість, скажімо, десь за півтора місяці знаходжу людину, яка підпише з вами угоду. Домовились? От і гаразд. Тоді давайте оформимо це у вигляді документа. Ділі, принеси мені аркуш паперу і трохи чорнила. Тьху! Ну й дурень же я! Ідеться ж про кров, а не про чорнило...
Через п’ять тижнів Стівен зупинив свого «бентлі» перед готелем «Нортпарк». За хвилину на східцях з’явився Батруель.
Через п’ять тижнів Стівен зупинив свого «бентлі» перед готелем «Нортпарк». За хвилину на східцях з’явився Батруель.