Олесеві. Мабуть, тому, що в “Об'єднанні” до нього всі так звертаються. Він інтуїтивно відчуває, що я не поділяю його настрою і враз стає стриманішим. Повісивши в коридорі пальто й шапку, заходить до кімнати.
На столі порожня коробка “Золотого руна” і повна попільничка недокурків. Він дивиться на мене докірливо. Повагавшись, питає:
— Подумала?
Я мовчу. Мені дуже важко вимовити ці кілька слів, і все ж я їх вимовлю. Він радітиме тим словам.