практично не… вчився. «Професор знав, що мені потрібен лише диплом, — згадував Рейган через багато років, — і тому не був занадто вимогливим до мене». «Отож я ніколи не мав оцінки вище «С» (трійки)». Попри це Рональд зрештою здобув ступінь бакалавра економіки, а через кілька десятиріч став першим в історії Сполучених Штатів президентом, який міг стверджувати, що має вищу економічну освіту.

Рейган завжди пишався тим, що ані він сам, ані його родина навіть у найскрутніші часи не користувалися ніякими видами соціальної допомоги. І якщо в 60-70-і роки ХХ століття ліберальні американські політики любили розводитися про своє бідне, важке дитинство — син мільйонера Ліндон Джонсон натякав виборцям, що підлітком голодував, а Джіммі Картер, який успадкував від батька велику плантацію, називав її «маленькою фермою» — Рейган згадував свої дитинство та юність як «гідні та щасливі». А ще з неприхованою недоброзичливістю ставився до всіх тих, хто «намагався сидіти на шиї» у федерального уряду чи влади штату — безробітних, інвалідів, самотніх та багатодітних матерів тощо.

Тьмяна зірка

Закінчивши коледж, Рейган зіштовхнувся з проблемою пошуку роботи — Велика депресія тривала, в країні було 13 мільйонів безробітних. Його економічні знання були, за власним визнанням майбутнього президента, вкрай слабенькими. І Рейган вирішив стати… радіокоментатором. Але всі провідні радіостанції у Чикаго та інших великих містах давали відкоша юнакові без фахової освіти, досвіду роботи та зв’язків. Та упертий Рон вирішив за будь-яку ціну влаштуватися на будь-яку радіостанцію «хоч підмітайлом». І за кілька місяців йому зрештою поталанило — на радіостанції містечка Давенпорт у сусідньому з його рідним Іллінойсом штаті Айова йому дозволи підмінити хворого коментатора і провести репортаж з футбольного матчу. Винагорода склала 5 доларів. Дебют вийшов вдалим і вже за кілька тижнів Рейган отримав постійну роботу з платнею 100 доларів на місяць. А за півроку нову зірку ефіру запросили на радіо найбільшого міста Айови Де-Мойн з платнею 75 доларів на тиждень.

Причиною успіху Рейгана став його… голос. Через багато десятиріч, коли він уже став президентом, журнал «Тайм» писав: «Жоден президент від часів Кеннеді не мав такого водночас характерного і чарівливого голосу. Він в потрібні моменти стає тихим, ледь чутним, і набирає соковитості в напружених ситуаціях». А ще Рейган вирізнявся чудовою здатністю до імпровізації.

За кілька років Рейган став місцевою зіркою в Де-Мойні — окрім радіорепортажів підробляв ведучим на різних політичних бенкетах та вечірках, тамадою на весіллях, влаштував на свою радіостанцію менеджером старшого брата, що врешті закінчив коледж, та практично утримував батьків.

1937 року життя Рейгана знову круто змінилося. Відправившись коментувати черговий бейсбольний матч в Лос-Анджелесі, Рейган за протекцією уродженки Де-Мойна Джой Ходжес, яка стала на той час уже досить відомою голлівудською акторкою та співачкою, отримав змогу пройти кінопроби на кіностудії «Ворнер бразерс». Суворі екзаменатори нічого не сказали Рональду, пообіцявши повідомити свій вердикт згодом. І Рейган повернувся до Де-Мойна, переконаний, що провалив пробу. А за кілька тижнів отримав звістку, що з ним укладено контракт на півроку з правом подовження з боку студії на сім років. З оплатою 200 доларів на тиждень і гарантованими ролями в кіно.

Вже нещодавно старий Рейган згадував найщасливіший момент свого життя. Це був день, коли 26-річний молодик «їхав на Захід, сидячи за кермом гордості всього мого життя — мого першого автомобіля з відкидним верхом».

Втім, кінокар’єра Рейгана-актора, хоч і розвивалася досить успішно, блискучою так і не стала. В першій же своїй картині «Кохання в ефірі» він зіграв роль радіокоментатора, що вступив у нерівний двобій з мафією. Фільм був категорії «Б» — малобюджетний, з примітивним сценарієм, розрахований на так званий «другий екран». І саме цей фільм назавжди визначив артистичне амплуа Рейгана — «щирого хлопця з привабливою зовнішністю, але без особливих інтелектуальних даних». Стати «героєм-коханцем» Рейган так ніколи і не зміг. В екранних любовних трикутниках Рейган, як правило, отримував роль «третього зайвого», в ковбойських перестрілках — ставав однією з перших жертв; його постійно відбивали «справжні» герої. За роки своєї артистичної кар’єри Рейган зіграв в 56 художніх фільмах. І всі ці ролі були головними в фільмах категорії «Б» або ж другорядними в категорії «А». Жодної головної ролі в першокласному фільмі!

Не випадково 1966 року власник кіностудії Джек Ворнер, дізнавшися, що Рейган балотується на посаду губернатора штату, єхидно прокоментував: «Ні, ні! Ви помиляєтеся! Це Джіммі Стюарт (голлівудська мегазірка того часу. — О.П.) балотується в губернатори Каліфорнії, а Рональд Рейган балотується на роль його найближчого друга!»

Втім чимало початківців «зірок другої величини», що починали голлівудську кар’єру разом з Рейганом, за кілька років узагалі зникли з екрану. А Рональд утримався. Хоча б тому, що вмів дуже швидко завчити текст ролі і ніколи його не перебріхував, а ще завжди дисципліновано виконував усі вказівки режисерів, не дозволяючи собі «зіркових» вибриків на знімальному майданчику. І ще «Рейган мав здатність переконувати, що він абсолютно вірить у все, що каже». Ця якість, до речі, стала йому у великій пригоді, коли Рейган з актора перетворився на політика.

26 січня 1940 року Рейган одружився. Його обраницею стала 24-річна голлівудська зірка Джейн Вайман (справжнє ім’я — Сара Джейн Фулкс). Шлюб сприяв кар’єрі обох молодят. Справа в тому, що в доволі пуританській Америці того часу саме виник потужний громадський рух, що засуджував «розпусні нрави», які існували в Голлівуді і через екран поширювалися на цілу країну. Відтак, власники кіностудій та медіамагнати на чолі з Херстом вирішили провести «контрпропагандистську компанію» — показати, що й в Голлівуді є «порядні люди» — наприклад, зіркова пара, де й чоловік, і жінка зворушливо люблять одне одного, не вживають наркотиків, практично не п’ють алкоголю і навіть не лаються гидкими словами. На цю роль і було обрано дует Рейган — Вайман. Перший шлюб Рейгана виявився невдалим і розпався через 9 років. Джейн насправді аж ніяк не була пуританкою, любила принади нічного життя Лос-Анджелеса, вважала Рона нудним педантом, абсолютно не поділяла його зацікавленості політикою та спортом. Та ще, як на гріх, виявилася більш вдалою актрисою, ніж Рональд і 1948 року отримала Оскара, чого Рейган так ніколи і не спромігся зробити. Але все це вийшло назовні згодом.