його сильними сторонами.

Це я не до того, що можливостей для закриття ПЗ і створення конкурентних переваг більше немає, але ми віримо, що вони не лежать в контролі над програмним API і протоколами. Правила гри змінилися. І добитися успіху в епоху Веба 2.0 зможуть ті, хто прийняв нові правила, а не намагається використовувати прийоми, що працювали в епоху програмного забезпечення для ПК.

Використання колективного розуму

Опубліковано 19.10.2005 р. (джерело)

Головний принцип, що лежить за успіхом гігантів, народжених в епоху Веба 1.0, гігантів, які вижили і зробили Веб-2.0 таким, яким він є, полягає в тому, що вони підсилили веб-технології за рахунок колективного розуму:

• в основі веба лежать посилання. Коли користувачі створюють новий контент і нові сайти, вони за допомогою користувачів, що виявили цей контент і що поставили на нього посилання, потрапляють в структуру веба. Багато в чому це нагадує формування синапсів в мозку, коли асоціації закріплюються за рахунок багатократного повторення або яскравості переживань: так само павутина зв'язків розростається за рахунок колективної активності всіх веб-користувачів;

• Yahoo! — перша успішна інтернет-компанія. Вона народилася як каталог або як директорія посилань — результат старанної роботи тисяч, а потім і мільйонів користувачів. І хоча Yahoo! з тих пір диверсифікувала свій бізнес, створюючи самий різний контент, зібрана користувачами колекція до цих пір є її головним активом;

• прорив Google у пошуку, що миттю зробив компанію беззастережним лідером ринку, був заснований на Pagerank, методі, що використовує для забезпечення якнайкращих результатів перш за все посилальну структуру веба, а не характеристики проіндексованих документів.

• продукт eBay — колективна активність всіх користувачів. Як і сам веб-сервер, ebay ріс разом із зростанням призначеної для користувача активності, і роль компанії — це роль відкривача контексту, в якому може реалізуватися призначена для користувача активність. Більше того, конкурентна перевага ebay полягає виключно в критичній масі продавців і покупців;

• Amazon торгує тими ж товарами, що і його конкуренти. У них ті ж описи продуктів, ті ж зображення обкладинок і той же редакторський контент від виробників. Але Amazon навчився привертати користувачів. У Amazon на порядки більше призначених для користувача оглядів; запрошення прийняти участь в роботі сервісу розміщені буквально на кожній сторінці — і що ще важливіше, компанія використовує призначену для користувача активність для забезпечення якісніших результатів пошуку. Якщо пошук на Barnesandnoble.com, зазвичай, веде на власні продукти компанії або вже проплачені, то результати пошуку на Amazon — це самі продукти, що замоляються і популярність яких обчислюється в реальному часі не тільки на підставі продажів, але й з урахуванням інших чинників, які працівники Amazon називають flow (потік). Недивно, що Amazon, на порядки випереджає конкурентів по активності користувачів, випереджає їх і у фінансовому відношенні.

Перерахуємо значущі інноваційні компанії, що зробили ставку на взаємодію з користувачами:

• Wikipedia, онлайнова енциклопедія, побудована навколо неправдоподібної ідеї, що енциклопедична стаття може бути додана будь-яким користувачем і відредагована іншим. Радикальний експеримент в області довіри, що на практиці застосував афоризм Еріка Реймонда «у семи тисяч няньок — дитя в шоколаді» для створення контента. Wikipedia вже зараз знаходиться в першій сотні вебсайтів, і багато хто думає, що незабаром вона опиниться і в першій десятці. Надзвичайна зміна в динаміці створення контента!

• такі сайти, як del.icio.us і Flickr. Обидві компанії, що опинилися останнім часом в центрі уваги, першими представили концепцію, яку деякі називають «фолксономією» (в протилежність таксономії), тобто сумісною категоризацією сайтів з використанням вільних вибраних ключових слів (тегів). Розстановка тегів дозволяє вийти за жорсткі рамки категорій і використовувати множинні асоціації, що перекриваються, на зразок тих, що створює наш власний мозок. У канонічному прикладі розміщений на Flickr знімок щеняти може бути помічений і як «щеня», і як «милий» — що полегшує подальший пошук інформації;

• створювані спільно спам-фільтри (такі як Cloudmark), які збирають думки користувачів електронної пошти стосовного того, що є спамом, а що не є ним, і працюють краще, ніж системи, що покладаються на аналіз самих повідомлень;

• загальновідомо, що найуспішніші інтернет-проекти не рекламувалися. Своєю популярністю вони зобов'язані «вірусному маркетингу», «сарафановому радіо». І якщо сайт або продукт залежить від звичайної рекламної кампанії, то швидше за все це не Веб-2.0;

• навіть велика частина самої інфраструктури веба — включаючи Linux, Apache, MYSQL і Perl, PHP або Python — зобов'язана P2p-методам відкритих вихідників, які самі по собі є приклади результатів колективної, можливої завдяки мережі інтелектуальної діяльності. На SourceForge.net більше ста тисяч проектів у відкритих вихідниках. Кожен може додати проект, будь-хто здатний завантажити і використовувати код, і нові проекти мігрують від країв до центру, якщо користувачі починають їх використовувати.

Природний процес розповсюдження програмного забезпечення повністю забезпечується вірусним маркетингом.

Урок: мережеві ефекти від взаємодії з користувачами — це ключ до ринкового домінування в епоху Веб-2.0.

Блоги і мудрість мас

Одна з самих розтиражованих особливостей епохи Веба 2.0 — блог. Персональні домашні сторінки стояли у самих витоків веба, особистий щоденник і щоденна колонка — недалеко, загалом, знаходилися. Так з якого приводу шум?

В своїй основі блог — це просто персональна домашня сторінка у форматі щоденника. Але як зауважив Рік Скрента (Rich Skrenta) — хронологічна організація блога хоч і «здається дрібницею, приводить до абсолютно нового ланцюжка поширення-просування-вартість».

Багато в чому блоги зобов'язані RSS — найзначнішому нововведенню у фундаментальній архітектурі веба з тих пір, як перші хакери зрозуміли, що CGI можна використовувати для створення веб-інтерфейсів до БД. RSS дозволяє не просто посилатися на сторінку, але й підписуватися на неї, отримуючи повідомлення кожного разу, коли сторінка змінюється. Рік Скрента називає це «приростаючим вебом», інші — «живим вебом».

Динамічні сайти прийшли на зміну статичним сторінкам ще десять років тому. Але у разі живого веба