непонятным уверение Гоголя, что ему надобно удалиться в Рим, чтоб писать об России; нам казалось, что Гоголь не довольно любит Россию, что итальянское небо, свободная жизнь посреди художников всякого рода, роскошь климата, поэтические развалины славного прошедшего, все это вместе бросало невыгодную тень на природу нашу и нашу жизнь. Аксаков вважав життя Гоголя за кордоном шкідливим для його таланту і його російськості. Він окреслив це як «відліт з батьківщини» і навіть «зраду». Він обурювався гоголівським проханням про інформацію, радячи йому отримувати її безпосередньо з життя в Росії (Аксаков С. Т., История моего знакомства с Гоголем [Москва: Тип. М. Г. Волчанинова, 1890], 36, 77, 164, 172). Гоголь вважав дружбу з Аксаковими задушливою, стверджуючи, що вони можуть у буквальному сенсі залюбити людину до смерті (ПСС 13, 313).
(обратно)
346
Гоголь і раніше вдавався до жестів спокути за свої літературні твори. Як я згадувала в четвертому розділі, він планував пожертвувати свій прибуток від видання «Ревізора» 1846 року на благодійну допомогу для чиновників низького рангу (ПСС 4, 109—111). Він пожертвував усі прибутки від «Вибраних місць» на стипендії для обдарованих студентів із Санкт-Петербурзького та Московського університетів. Він наполіг на своєму рішенні, незважаючи на жорсткий спротив своїх друзів, які нагадали Гоголю про його власну бідність і його обов’язки перед матір’ю (див. листи з кінця 1844 року у ППС 12 і 661n.).
(обратно)
347
Гоголь відмовляється від сатири також у своїй «Записній книжці 1846—51»: Зачем я оказался учителем? Я сам не помню. Мне показалось, что гибнет лучшее, что перо писателя обязано служить исти<не> и беспощадное жало сатиры коснулось, вместе с искоренением злоупотреблений, и того, что должно составлять святыню; что слишком уже много увлеклись теченьем времени и не останавливаются оглянуться вокруг себя (ПСС 7, 375).
(обратно)
348
Вишневые низенькие садики, и подсолнеч<ники> над плетнями и рвами, и соломенный навес чисто вымазанной хаты и миловидное, красным обводом окруженное окошко.
Ты древний корень Руси, где сердечней чувство и нежней славянская природа, темнее кудри, чернее брови, и без бороды хорош славянин: закрученные усы, высокая шапка с червонным верхом; весь стан, обтянувшийся ловко, или обойденный в три раза, и при шарова<рах>, богато расположившихся над чеботами, при шапке с нахлобуч<кой> (ПСС 7, 378).
(обратно)
349
William Mills Todd «Gogol’s Epistolary Writing», in Columbia Essays in International Affairs. The Dean’s Papers, 1969, vol. 5 (New York: Columbia Univ. Press, 1970), 74.
(обратно)
350
Лист Плєтньова від 27 жовтня 1844, у Переписка Н. В. Гоголя в двух томах, том 1 (Москва: Худож. литература, 1988); лист Сєрґєя Аксакова від 6—8 березня 1843, у Переписка, том 2; лист Константіна Аксакова від серпня-вересня 1845, у Переписка, том 2; листи Смірнової від 19 вересня 1845 і 14 січня 1846 років, у Переписка, том 2 і від 1 березня 1845 року, у Северном вестнике 1 (1893): 248; листи С. П. Шевирєва від 26 березня 1843 року, 29 липня 1846 року і 20 і 29 жовтня 1846 року, у Переписка, том 2.
(обратно)
351
Ruth Sobel, Gogol's Forgotten Book (Washington, D.C.: Univ. Press of America, 1981), 162—163.
(обратно)
352
Todd, «Gogol’s Epistolary Writing», 70.
(обратно)
353
Переписка, том 1, 80, 88.
(обратно)
354
Переписка, том 2, 53.
(обратно)
355
Sobel, Gogol's Forgotten Book, 173.
(обратно)
356
Абрам Терц [Андрей Синявский], В тени Гоголя, у Собрание сочинений в двух томах, том 2 (Москва: СП «Старт», 1992), 51—52.
(обратно)
357
Robert Maguire, Exploring Gogol (Stanford, Calif.: Stanford Univ. Press, 1994), 273—294.
(обратно)
358
Literatura Słowiańska. Kurs drugi w Adam Mickiewicz, Dzieła, tom 9 (Warszawa: Czytelnik, 1997).
(обратно)
359
Sobel, Gogol’s Forgotten Book, 47. Див. також Philip Harttrup, «Nikolai Gogol and the Medieval Orthodox Slavic World-View» (Ph.D. diss., Univ. of Toronto, 1998), chap. 5.
(обратно)
360
У канонічному тексті ПСС відновлено фрагменти, вилучені або виправлені цензором, та подано опубліковані, цензуровані відповідники у варіантах. Як і раніше, моє зацікавлення в рецепції вимагає роботи з текстом, який був доступний для сучасників Гоголя, тому я аналізуватиму опубліковану й цензуровану версії «Вибраних місць» окремо. А відтак я цитуватиму опублікований текст як відтворений із варіантів ПСС. Моя система цитування в цій частині працює таким чином: «ПСС 8, 253: 678n16» означає канонічний текст на сторінці 253 8-го тому, що його варіант публікації з’являється на сторінці 678, у примітці на 16-му рядку.
(обратно)
361
Рут Собел розглядає релігійний світогляд «Вибраних місць» у Gogol's Forgotten Book, 57—90. Чимало релігійних мотивів зазначено у примітках до видання Гоголя 1994 року (СС’94 6, 419—471; ПСС здебільшого ігнорує цей аспект). Юрій Барабаш розглядає цей твір у зв’язку з проповідницькою традицією українського бароко («Гоголь и украинская барочная проповедь XVII века». Известия Академии наук СССР. Серия литературы и языка 51.3 [1992]: 3—17; див. також Гоголь. Загадка «прощальной повести» [Москва: Худож. литература, 1993]). Джузеппе Гіні зосереджується на апокалітичному аспекті та біблійних джерелах у Giuseppe Ghini, «II libro delle spese a la fine del mondo. I brani scelti dalia corrispondenza congli amid di N. V. Gogol’ tra sapienza e apocalittica», Studi urbinati. В Scienze umane e soriali 69 (1999): 421—464.
(обратно)
362
Цензор вилучив продовження цього фрагмента: Никого мы не лучше, а жизнь еще неустроенней и беспорядочней всех их. «Хуже лы всех прочих» — вот что мы должны всегда говорить о себе (ПСС 8, 417: 715n10).
(обратно)
363
Плєтньов писав до Гоголя 27 жовтня 1844 року: Не презирай даже того, что в России и мелко и жалко. Как русский, ты должен на это смотреть глазами врача. (Переписка, том 1, 249). 24 грудня Гоголь повторює цю медичну метафору стосовно соціальної недуги Росії у своєму листі до Смірнової, на якому ця стаття у «Вибраних місцях» частково ґрунтується (ПСС 12, 418).
(обратно)
364
Я маю на увазі такі полеміки — предмет мого актуального дослідження: Кантемірова Die so gennante Moscowitische Brieffe (1738), що спростовує Lettres moscovites (French edition, 1735) Локателлі й Антидот Єкатєріни II (1770), яка реагує на погляди абата де Шаппа на Росію; Examen se m. Le marquis de Custine intitule. La Russie en 1839 (1844) Ґреча проти відомої книги де Кюстіна; французькі есеї Тютчева; критика П. А. Вязємського 1853—1855 років західного висвітлення Кримської війни у його Lettres d'un Veteran russe de I’anne 1812 sur la question d’Orient.
(обратно)
365
Гоголь міг запозичити цю ідею з лекцій Міцкевича про слов’янські літератури (Mickiewicz, Dzieła, tom 9, 344), які він згадує в цьому творі (ПСС 8, 258).
(обратно)
366
Переписка, том 1, 271—272.
(обратно)