Гоголя, том 3 [Москва: Тип. А. И. Мамонтова, 1895], 549). Наскільки мені відомо, серед російських науковців лише Манн підтримує достовірність цих свідчень (Гоголь. Труды и дни, 279, 510—516).

(обратно)

310

Див. Daria Borghese, Gogol a Roma (Florence: Sansoni, 1957), 161; Diego Angeli, Bonaparte a Roma (Milan: A. Mondadori, 1938), 300.

(обратно)

311

Мій аналіз ґрунтується на Louis Pedrotti, «The Scandal of Countess Rostopchina’s Polish-Russian Allegory», Slavic and East European Journal 30.2 (1986): 196—214.

(обратно)

312

Никитенко А. В., Дневник в трех томах, том 1 (1826—1857) (Ленинград: Гос. изд. худож. литературы, 1955), 299.

(обратно)

313

Pedrotti, «The Scandal», 196—197. Закликаючи Ростопчіну опублікувати її алегорію, Гоголь хотів протестувати межі цензурного статуту 1828 року, відповідно до якого цензори начебто мали брати до уваги лише поверхові значення (див. Charles A. Ruud, Fighting Words: Imperial Censorship and the Russian Press, 1804—1906 (Toronto: Univ. of Toronto Press, 1982]).

(обратно)

314

Pedrotti, «The Scandal», 209—210.

(обратно)

315

Докладний аналіз русифікації «Тараса Бульби», див. Wasyl Sirskyj, «Ideological Overtones in Gogol’s „Taras Bulba“», The Ukrainian Quarterly 35.3 (1979): 279—287.

(обратно)

316

Пол Карпук стверджує, що Гоголь усунув цю деталь для уникнення хронологічного анахронізму («Reconciling Chronological Inconsistencies in Gogol’s „Taras Bul’ba“», Russian Language Journal 151—152 (1991]: 93—110.

(обратно)

317

Річард Піс цікаво інтерпретує повість про двох Іванів у зв'язку з «Тарасом Бульбою» у The Enigma of Gogol: An Examination of the Writings of N. V. Gogol and Their Place in the Russian Literary Tradition (New York: Cambridge Univ. Press, 1981). Про вивчення інтертекстуальної іронії між «Тарасом Бульбою» та іншими повістями циклу «Миргород» див. Frederick Т. Griffith, Stanley J. Rabinowitz, Novel Epics: Gogol, Dostoevsky, and National Narrative (Evanston, 111: Northwestern Univ. Press, 1990).

(обратно)

318

Див. Воропаев В. A., «Гоголь и „русско-украинский вопрос“», Московский журнал 1 (2002): 12—15; і полемічна стаття Павла Михеда у «„Приватизация Гоголя“? Возвращаясь к русско-украинскому вопросу». Вопросы литературы 3 (2003): 94—112.

(обратно)

319

Peace, The Enigma of Gogol, 52.

(обратно)

320

История Русов (1846; Київ: Дзвін, 1991), 61—62. Про інші аналогії між Бульбою та Хмельницьким див. Romana Bahrij-Pikulyk. «Superheroes, Gentlemen or Pariahs? The Cossacks in Nikolai Gogol's Taras Bulba and Panteleimon Kulish’s Black Council», Journal of Ukrainian Studies 5.1 (1980): 37—38. Див. також її текст «The Use of Historical Sources in Taras Bul'ba and The Black Council», Studia Ucrainica 2 (1984): 49—64.

(обратно)

321

История Русов, 40, 56.

(обратно)

322

Схожий нечутливий тон супроводжує опис козацьких набігів на турків і паплюження їхніх мечетей (ПСС 2,148).

(обратно)

323

Гоголь зображує євреїв, використовуючи звичні антисемітські стереотипи, як безчесних, зрадливих, брудних і передусім жадібних. Однак його антисемітизм — менш злий, ніж в інших авторів прози на українську тематику, таких, як Булґарін і Сомов. Зрештою, гоголівський Янкель виявляється дуже симпатичним персонажем, котрий залишається вірним Бульбі, хоч може легко продати його полякам у Варшаві. Як показує мій аналіз планування подорожі до Варшави, Янкель виглядає набагато розумнішим за Тараса. Цей персонаж розвинений до рівня, який набагато перевищує російські прозові стандарти гоголівської епохи. Незважаючи на всю риторику про блюзнірську моду єврейських жінок, саме єврейські жінки виходили Тараса від його ран після поразки під Дубном (ПСС 2, 147).

(обратно)

324

Див. В. Я. Звиняцковский, Николай Гоголь. Тайны национальной души (Киев: Ликей, 1994), 285.

(обратно)

325

Див. також Romana Bahrij-Pikulyk, «Taras Bul'ba» and «The Black Council: Adherence to and Divergence from Sir Walter Scott’s Historical Novel Pattern» [Ph.D. diss., Univ. of Toronta 1978], 109—114).

(обратно)

326

Хоча Каманін і Машинський вважають імовірним джерелом сюжету Андрієвої зради деякі козацькі думи, в жодній із них не міститься мотиву синовбивства. Див. Каманин И. М., «Научные и литературные произведения Н. В. Гоголя по истории Малороссии», Памяти Гоголя. Научно-литературный сборник, вип. 1 (Киев: Тип. Р. К. Лубковского 1902), 116; і Машинский С., Историческая повесть Гоголя (Москва: Советский писатель, 1940), 76.

(обратно)

327

Гуковский Г. А., Реализм Гоголя (Москва: Худож. литература, 1959), 193.

(обратно)

328

Роберт Маґуайр аналізує «Тараса Бульбу» у групі текстів, що виявляють гоголівську зацікавленість словом, прикладом якого є подана вище цитата. Див. також аналіз Маґуайра християнської тематики цього твору (Exploring Gogol [Stanford, Calif.: Stanford Univ. Press, 1994], 273—280). У наступній частині я проаналізую християнські підтексти, пов’язані з Андрієм, яких уникає Маґуайр.

(обратно)

329

Звиняцковский, Тайны национальной души, 233.

(обратно)

330

Барабаш Юрий, Почва и судьба. Гоголь и украинская литература: у истоков (Москва: Наследие, 1995), 141; курсив Барабаша.

(обратно)

331

На думку Роберта Маґуайра, питальна форма порівняння Росії з тройкой у «Мертвих душах» також запроваджує невизначеність (Exploring Gogol, 254).

(обратно)

332

Griffith and Rabinowitz, Novel Epics, 48.

(обратно)

333

Рец. на «Миргород» (1835) H. Гоголя, Библиотека для чтения 9 (1835): 29—34; рец. на «Миргород» (1835) H. Гоголя, Северная пчела 115 (1835).

(обратно)

334

Див. коментарі Пушкіна, Бєлінського та Шевирєва у Зелинский, Русская критическая литература о произведениях Н. В. Гоголя, том 1 (Москва, В. Рихтер, 1903), 139, 125, 68.

(обратно)

335

Ibid., том 3, 44—54.

(обратно)

336

Рец. на Сочинения (1843) H. Гоголя, Библиотека для чтения 57 (1843): 21—28.

(обратно)

337

Зелинский, Русская критическая…, том 1, 188.

(обратно)

338

Михал Грабовский, «Письмо Грабовского о Сочинениях Гоголя», Современник 41 (1846): 49—61.

(обратно)

339

Stephen Moeller-Sally, Gogol’s Afterlife: The Evolution of the Classic in Imperial and Soviet Russia (Evanston, 111.: Northwestern Univ. Press, 2002), 84—97.

(обратно)

340

P. Kulish, «Epilogue to The Black Council: On the Relation of Little Russian Literature to Common-Russian Literature», in Towards an Intellectual History of Ukraine: An Anthology of Ukrainian Thought from 1710 to 1995, ed. R. Lindheim and G. Luckyj, 105—121, (Toronto: Toronto Univ. Press, 1996).

(обратно)

341

Andrea Rutherford, «Vissarion Belinskii and the Ukrainian National Question», The Russian Review 54 (1995): 500—515.

(обратно)

342

Воропаев, Гоголь и «русско-украинский вопрос», 15.

(обратно)

343

Maguire, Exploring Gogol, 285—289.

(обратно)

344

Самарин Ю. Ф., письмо к Гоголю от 12 июля 1846, Русская старина 63 (1889): 163—176.

(обратно)

345

Сєрґєй Аксаков пише: Нам очень не нравился его отъезд в чужие края, в Италию, которую, как нам казалось, он любил слишком много. Нам казалось