- От дурень! Начебто розумний, а видно, мало м’яса їв, не знаєш того, що всяка дитина знає! «Дохля!» Ти, виходить, не знаєш милих жартів пані Шелоби? Якщо вона обкрутила жертву павутинням, значить, збирається її спожити. Але Шелоба трупами не харчується і крові з мертвих не ссе!
Сем у знемозі привалився до стіни. Темрява пішла червоними плямами і закрутилася виром. «Дурень, недоумок! - ледь стримуючи стогін, подумав він. - Серце моє чуло, живий він! Не довіряй, друже, своїй голові, це в тебе най-недоладніша частина! Я з самого початку мало сподівався, що ми виграємо, ось така в мене вада. Ну, і що тепер? Сидіти і слухати, що ці поганці ще набалакають?»
- Якби ти знав, який у Шелоби багатий вибір отрут! - продовжував Шаграт. - Вона коле свою здобич жалом у потилицю, і та відразу стає м’якою, мов риба без кісток, а тоді роби з нею усе, що заманеться. Пам’ятаєш старого Уфтака? Він пропав і не повертався багато днів. Ми випадково знайшли його в печері: він висів у павутинному мішку, в повній свідомості й очі розплющені. Ото ми посміялися! Шелоба про нього, певно, забула, але ми його вирішили там залишити, щоб її не гнівити. І цей недомірок години за три очуняє здоровісінький, хіба що голівонька поболить. І таким залишиться, поки ним у Лугбурці не займуться. А про Шелобу і не згадає!
- Він не знає, що на нього чекає! - засміявся Горбаг. - Гаразд, якщо не можна нічого іншого, я його хоч розважу повчальними історіями на цю тему. Йому ж, мабуть, не доводилося бувати у Лугбурці Чудовому, отже, нехай, довідається, який йому там гарячий прийом готують. Забава буде кращою, ніж я міг сподіватися. Ну, ходімо!
- Повторюю, ніяких забав! - відрізав Шаграт. - У полоненого і волосина з голови не повинна упасти!
- Добре, добре! Я б на твоєму місці зайнявся тим невідомим силачем, якого ти проґавив - перш ніж рапортувати. Тобі поки що похвалитися нічим: кота зловив, а лев утік!
Голоси стали віддалятися. Сем чув згасаючий тупіт ніг. Острах минув, і тепер у душі Сема клекотала лють.
- Усе я переплутав! - кричав він, б’ючи себе кулаком по чолу. - Так я і знав! Фродо там, у поганців клятих! Ніколи, ніколи не можна кидати хазяїна! Я ж чув, як [317] треба! Фродо мені цього не пробачить! Я повинен його визволити. Повинен, та й годі!
Він постукав по каменю руків’ям меча, але це не допомогло. Зате клинок розгорівся і добре освітив перешкоду: це виявився не обвал, а важенні, витесані з каменю двері, висотою у два гобітських зрости. Нагорі між низьким склепінням і дверима залишалася широка щілина. Напевно, з того боку стулки були скріплені міцними засувами, щоб їх павучиха ніякою хитрістю не могла дістати. Сем підстрибнув, схопився за верхній край дверей, підтягся і перекинув через нього ноги. Зістрибнути було вже зовсім неважко. Затиснувши сяючий меч у руці, Сем помчав по коридору. Фродо живий - відпочивати будемо потім - разом!
Незабаром Сем зрозумів, що наздоганяє Шаграта з Горбагом: попереду почулися вже знайомі голоси.
- Так я і зроблю, - сказав Шаграт сердито. - Закину його на самий дах.
- Навіщо? У тебе в підвалах замки поламані?
- Я повинен його стерегти, кажу тобі, - огризнувся Шаграт. - Це коштовний бранець. Я не довіряю ані своїм хлопцям, ані твоїм, та й тобі теж - дуже ти ласий до забав! Я його засаджу в таке місце, куди тобі не дістати. На даху - там надійніше!
- Ач, мерзотники! - пробурмотів Сем. - Забуваєте, добродії, про великого героя, про ельфа, що блукає поблизу!
З цими словами він завернув за останній ріг і переконався, що хитрощі лабіринту чи тонкість слуху підвели його: орки були ще далеко - чорні постаті в червонуватому світлі смолоскипів. Коридор йшов тут прямо і вгору, до двостулкової брами. Орки, котрі несли бранця, вже увійшли; під грубий спів та дзенькіт гонгів Горбаг і Шаграт теж переступили поріг.
Сем заволав, замахав Жалом, але слабкий його голос потонув у іншому шумі. Ніхто не помітив його. Ворота з брязкотом зачинилися: бумм! Заскреготіли залізні петлі. Сем з розмаху кинувся на окуті залізом стулки і впав, мов підкошений. Він лежав непритомний під ворітьми вежі орків, один, у темряві. Залізо і камінь відняли в нього Фродо - беззбройного і безпорадного бранця прислужників Ворога.
