бо грядки ж вибирати треба...
...—Чим же ви, діду, їсте?
— Та колись яснами їв, а тепереньки і ясен уже катма.
...—Ось побачиш, нічого йому не буде. Нуль цілих, нуль десятих, як
казав один простуджений.
— Та ні, ми йому роги сьогодні таки покрутили!
Незабаром з гримірувальні вийшли судді, і голова-директор
прочитав рішення: зобов’язати Якова Бруса вибачитися перед
товаришкою Борозняк і оштрафувати його на десять карбованців.
— Гроші заплачу,—сказав Ява, не встаючи з місця. Як схоче, то і
больничні заплачу, скільки вона там лежатиме —тиждень, два. А
навколішки ставать не буду: хай вуличкою корову ганяє, тоді ніхто її
не займе.
256
І перший пішов до виходу.
Його провели мовчанкою.
***
На мосту Ява зупинився, щоб підождати Ваню-Ваню, сплюнув у
чорну осіннюрічку —тільки латаття, попід берегами полискувало в
пітьмі —і сказав:
—Яз вами ще побалакаю...
А від клубу в спину йому зухвало виводила радіола:
Червону руту
Нешукай вечорами...
І сміялася молодь.