ви знаєте, що сторожі прийняли їх

не один десяток. Словом, колгосп із вини сторожів не мав жодного

збитку. То які в нас можуть бути до них претензії з точки зору

державної? По-моєму, товариші...—тут голова усміхнувся до всіх,—

хай вони грають! Будемо сподіватися, що азарт їхній з часом

притупиться, і все буде гаразд. Як ви гадаєте? Ну, от і домовилися.

Можна розходитися, товариші, бо година вже пізня.

І правлінці розійшлися в ніч.

А в сторожці Помазан, притиснувши Сергуню Чабана до стіни,

хрипів йому в обличчя:

—Постав на місце лівого коня!..