Автограф «Пісні» не зберігся.

Подається за виданням: І П Котляревський, Повне зі­брання творів у двох томах, т. 1, К., Вид-во АН УРСР, 1952, стор. 299—305.

Куракін Олексій Борисович (1759 —1829) — генерал­губернатор Малоросії у 1802—1807 рр. Князь Куракін був до­сить освіченою людиною, підтримував представників вітчизняної культури і науки. За свідченням сучасників, він, дізнавшись про ма­теріальну скруту родини М. В. Ломоносова, поставив питання про звільнення її від тяжких податків і військової повинності.

Куракін — відомий державний діяч свого часу. При уряді Пав­ла І був генерал-прокурором, міністром удільних маєтностей, а та­кож займав ряд інших відповідальних посад. Після вбивства Пав­ла І (1801 р.) входив до складу нового уряду Олександра І (був мі­ністром внутрішніх справ, канцлером російських орденів та ін.), який на початку свого царювання, заграючи з прогресивним дворян­ством, намітив провести ряд «ліберальних» заходів. До участі у здійсненні цих заходів було залучено і князя Куракіна Зокрема за наказом царя він стає головою комісії по перегляду карних справ.

Завданням комісії вважалося викорінювання зловживань в судах та інших державних установах тощо. Про деякі з фактів діяльності Куракіна і говорить Котляревський у своїй «Пісні». Але водночас під виглядом похвали знатному вельможі поет з уїдливою іронією розповідає про князівську «писарню», де «папірок тучі, тучі! Писа­рів же кучі, кучі! Мов в Петрівку косарів», про тяжке становище народу. Саме цим пояснюється популярність «Пісні» серед опозиційно настроєного дворянства.

(обратно)