КОСТОПРАВ Георгій Антонович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: грецько-радянський.

Поет, перекладач. Фундатор румейської літературної мови і румейської літератури.

З міщанської родини. Батько, Костоправ А., – волосний писар.

Народився 27 жовтня (9 листопада) 1903 р. в с. Малоянісолі Маріупольського повіту

Катеринославської губернії Російської губернії (нині – Володарський район Донецької області

України).

Розстріляний більшовиками 14 лютого 1938 р. в катівнях Сталінського (Донецького) відділу

НКВС. Місце поховання не відоме.

Закінчив Маріупольські реальне училище і вечірню школу робітничої молоді (1930-1931).

Служив в лавах Червоної армії (1926-1927), працював секретарем відділу кадрів Маріупольського

металургійного заводу ім. Ілліча (1927-1931), літпрацівником, відповідальним секретарем,

літредактором грецької газети «Коллективістис» (1932-1937).

Друкувався в газетах «Іллічівець», «Голос праці», «Коллективістис», альманахах «Флогоміністрес

спітьєс», «Неотіта».

Як поет дебютував віршем в шкільному щотижневому рукописному журналі (1911).

Потім настала черга поеми «Ламбос» (1931), сотень віршів.

Значне місце в творчості нашого земляка посідали «удрамайда» – національні частівки

приазовських греків.

К. – автор трьох поетичних збірок «Та прота вимата» («Перші кроки»), «Леонтій Ханабхей»,

«Калімера зісімо!» («Добридень, життя!»).

Перекладав з української та російської мов. Виконав перший переклад «Заповіту» Т. Шевченка

румейською мовою.

У свою чергу українською вірші К. перекладали В. Сосюра, М. Бажан, І. Драч, М. Сингаївський, В.

Коротич.

Заарештований за вигаданим звинуваченням в участі в грецькій контрреволюційній диверсійній

повстанській організації (1937).

Посмертно реабілітований.

В с. Малоянісоль створено музей і споруджено пам’ятник нашому землякові (1994), а в м.

Маріуполь – пам’ятна дошка (2003).

Творчості земляка П. Мазур присвятив книгу «Георгій Костоправ: поет і громадянин» (2003).

105-у річницю з дня народження К. громадськість с. Малоянісоль відзначила літературно-

музичним вечором «Жінки у житті і творчості Г. Костоправа» (2008).

Серед друзів та близьких знайомих К. – М. Рильський, П. Тичина, М. Горький, В. Галла, А.

Шапурма, Л. Кир’яков, Д. Бєдний та ін.

***

ПИСАТИ

, з творчого кредо Г. Костоправа

Писав тоді, коли не міг не писати.

ЛІТЕРАТУРА – НЕ ПРОФЕСІЯ, з автобіографії Г. Костоправа

Більш-менш технічно гарні вірші (між іншим, суто ліричного характеру) я почав писати з 1921

року. ...Писав про те, що понад усе цікавило. Інакше кажучи, я дуже любив і тепер люблю

літературу, щоб робити з неї професію.

ТВОРИВ НАРОДНОЮ МОВОЮ, зі спогадів О. Гаргали

У потічку літератури мовою греків Приазов’я, що народжувалася, власне літературою можна було

назвати лише твори Костоправа, Шапурми і деяких інших, оскільки вони писали справжньою

народною мовою, зрозумілою масам.

ЖИТТЯ ПОЧИНАТИ СПОЧАТКУ, з статті «Видатні греки України» на greeks.ua

Література все більше ставала для Костоправа сенсом життя. Його твори одержали визнання в

письменницьких колах Донбасу, Києва, Москви, Греції, США, оскільки були визнані кращими в

всій сучасній йому новогрецькій літературі.

У 1934-1935 роках Г. Костоправ бере участь в конференціях радянських грецьких літераторів в

Ростові, в 1937 році – в роботі пушкінських пленумів Союзу письменників в Києві і Москві, в 1936 – стоїть в почесній варті біля труни свого улюбленого поета Миколи Островського.

Щасливим, але недовгим було його сімейне життя. В серпні 1936 року він одружувався на

Маслаковій Ользі Євгеніїній, яка залишалася з ним до останніх днів життя. Вона багато зробила

для реабілітації чесного імені чоловіка, відновлення його біографії, творчості і пам’яті.

Після багатьох років вимушеного забуття Г. Костоправові випала доля «життя починати

спочатку»: виходять нові його збірки, публікуються спогади про нього, краєзнавці і літератори

вивчають біографію і творчість.

ПРИРЕЧЕНИЙ, БО ГРЕК, з книги Г. Захарової «Маріупольська трагедія»

Про те, що Георгій Костоправ – поет, в тексті допитів ніде не зафіксовано. Не поезія цікавила

слідчих... В анкеті, заповненій слідчим, значиться, що Костоправ грек. Національність підкреслена

жирним червоним олівцем. У всіх архівних справах, які мені вдалося читати, саме національність

грек підкреслювалася завжди.

Людина з такою національністю була вже приречена з першого дня свого арешту.

КДБ БРЕХАЛО ДО 1990 РОКУ, з кореспонденції Г. Александрової «Тут моє коріння з рідною

землею назавжди сплелось»

Поезія Георгія Костоправа повна ліричної стихії. Вона, немов море, глибока, хвилююча, то

накочує поривами емоційних переживань, то обволікає тихим, прозорим смутком, то звучить

мелодією радості життя.

...Здобувши в юності скромну освіту, Костоправ все життя займався самоосвітою і став

енциклопедично ерудованою людиною, справжнім представником культурної еліти.

...Виявився його організаторський талант. Він збирає навколо себе літераторів, захоплюючи їх

ідеєю створення єдиної літературної мови приазовських греків. При редакції газети і при заводі

«Азовсталь» створює і очолює два літературні об’єднання для поетів-початківців, які пишуть

румейською мовою.

Він редагує літературні альманахи, пише для них оповідання, працює над п’єсою для грецького

театру, перекладає вірші Максима Рильського, Володимира Сосюри, пише статтю «Декілька слів

про поему «Сон» (Т. Г. Шевченка).

...У ніч з 23 на 24 грудня 1937 року до будинку Костоправа зайшли непрошені «гості» – двоє в

цивільному. Перепорпавши всі папери, ящики, книги, заарештували господаря. ...Заарештували не

як поета, про вірші слідчі заговорять пізніше, вибиваючи свідчення про націоналістичні