КАБАЛЮК Олександр Іванович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російсько-карпаторуський.

Священик, місіонер. В чернецтві – Олексій (1910). Зарахований під іменем преподобного Олексія

Карпатського (Карпаторуського) сповідника до лику місцешанованих святих Російської

православної церкви (2001).

З міщанської родини. Батько, Кабалюк І., – лісоруб.

Народився 1 (12) вересня 1877 р. в с. Ясіні Австро-Угорщини (нині – Рахівський район

Закарпатської області України).

Помер 2 (4?) грудня 1947 р. у Домбокському монастирі (Закарпаття). Похований на братському

цвинтарі Ізького монастиря (Закарпаття). Нині мощі знаходяться в Свято-Миколаївському

монастирі в с. Іза-Карпутлаш Хустського району.

Закінчив богословські курси при православному Свято-Онуфріївському монастирі на Холмщині

(1910).

Служив в австро-угорській армії (1897-1901), був настоятелем Ізського Свято-Нікольського

монастиря (1921-1925), головою Духовної Консисторії при єпархіальному архієреї (1925-1932),

настоятелем Свято-Миколаївського монастиря (1918-1947).

Учасник церковного собору, на якому була утворена Карпаторуська Східна Православна Церква

під юрисдикцією Сербської Православної Церкви (1921).

Повноважний делегат Карпаторуської Православної Церкви на соборі Сербської Православної

Церкви в м. Сремські Карловці (1930).

Один з авторів звернення до членів Синоду Сербської Православної Церкви «Чеська політика

відносно Православної Церкви в Карпатській Русі» .

Ініціатор Мукачівського православного з’їзду на якому було ухвалено рішення про приєднання

Карпаторуської Церкви до Московського Патріархату (1944).

З владою порозуміння знаходив не завжди. Так, співробітники поліції та прикордонної служби

провели обшук в будинку О. Кабалюка і вилучили з домової церкви чашу, священицький одяг,

книги та опечатали двері (1912).

Наш земляк змушений був тікати до Америки, рятуючись від переслідування австро-угорських

властей 1912).

Добровільно повернувшись на Батьківщину (1913), незабаром зазнав арешту і засудження до 4,5

року ув’язнення і штрафу в 1000 крон (1914).

Нині при Свято-Миколаївському монастирі будується храм на честь преп. Олексія, в Ужгороді на

стіні кафедрального собору ім. св. Кирила та Мефодія відкрито меморіальну дошку.

Серед друзів та близьких знайомих К. – О. Геровський, Ф. Городецький, А. Храповицький, Л.

Богданович, П. Лінтур, Ю. Воробчук, Й. Цвієвич, В. Коломацький, І. Бабинець, М. Палканинець,

Я. Борканюк, Є. Георгієвський та ін.

***

СВЯТА РЕЛІГІЙНА ПРАВДА

, з професійного кредо О. Кабалюка

Я завжди керуюся виключно релігійною правдою.

В ЄРУСАЛИМІ, зі спогадів О. Кабалюка

В Єрусалимі ...з паломниками на Великдень, на початку Великого посту. Сповідався, причащався.

У всій Палестині був, на Труні Господній, в Назареті, біля Галілейського моря, Тіверіаді, на

Йордані, в Єрихоні, на Сороковій горі, де Господь постував 40 днів, біля Мертвого моря, в

монастирі св. Сави, у Віфлеємі, біля Маврійського дуба.

Керівником Російської Місії був архімандрит Леонід. ...За Карпатську Русь нічого не знав. Радив

поїхати на Афон; щоб стати православним треба звертатися до Синоду.

На святу Афонську гору... Відразу пішли до Пантелеїмонівського монастиря. Там розшукав

земляка В’ячеслава, у великій схимі чернець Варух (Василь Текза) з Бистрого; його вважають

православним.

ПОВЕРНЕННЯ ДО ПРАВОСЛАВ’Я, зі спогадів Є. Георгієвського

Карпаторуський селянин Олексій Кабалюк – один з тих, хто всією душею прагне до повернення в

лоно Православної Церкви. Він побував на Афоні, там прийняв православ’я, прийшов звідти до

мене в Холм, і я направив його в Яблочинський монастир, де його постригли в чернецтво і де я

висвятив його в священний сан. Забезпечивши о. Олексія богослужебними книгами і церковним

начинням, ми послали його на батьківщину (до Угорської Русі) як місіонера православ’я; на його

заклик стали відгукуватися ...земляки; деяких з них він присилав до Яблочинського монастиря, де

вони і готувались, за його прикладом, до діяльності в якості піонерів православ’я в Карпатській

Русі...

Прибула до нас, з тією ж метою, і сестра о. Кабалюка. Ми її відправили до матері Катерини в

Леснінський монастир, де вона прийняла постриження і повернулася на батьківщину, маючи намір

заснувати жіночий монастир.

Карпатська Русь була плодоносним ґрунтом для місіонерської роботи, однак працювати було

нелегко.

ПРИВІЗ НЕТЛІННІ СВЯТИНІ, з дослідження І. Якимчука «Історичні зв’язки Карпатської Русі з

Святою Горою Афон»

З 1905 року почалася його (Кабалюка О. – авт.) активна проповідь серед карпаторуського народу

за повернення до батьківської православної віри. Рух охоплював все більше число жителів

Закарпаття, і в 1907 році на зборах активістів в с. Ільниці було вирішено направити Олександра на

святу Афонську Гору, аби він привіз звідти святині для зміцнення духу віруючих.

Наступного року Олександр, побувавши перед цим в Єрусалимі, прибув до Російського Свято-

Пантелеїмонового монастиря на Афоні. Як виявилось, в обителі перебував чернець В’ячеслав,

русин з с. Березова, який і познайомив Олександра з ігуменом Мисаїлом. Той, вислухавши

розповідь, зібрав Собор Старійшин монастиря, на якому 8 липня 1908 року вирішили урочисто

прилучити Олександра Кабалюка до Православної Церкви.

Причастившись св. Таїн, Олександр одержав з рук архімандрита Мисаїла ікону Божої Матері...

...Удруге преподобний Олексій відвідав Афон 1910 року... Метою цього приїзду була заміна його

російських чернечих документів на афонські, що багато в чому полегшувало повернення на

Батьківщину.

...Таким чином, Свята Афонська Гора мала найбезпосередніше відношення до відродження

Православ’я на карпатській землі.