- 1
- 2
КУРИЛОВИЧ Єжи
ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії
Національний статус, що склався у світі: польський.
Мовознавець. Один з фундаторів сучасної структурної лінгвістики. В філології існують наукові
терміни «Теорія ізоморфізму Куриловича» і «Семантичний дериват Куриловича».
З міщанської родини.
Народився 14 (27) серпня 1895 р. в м. Станіславі Австро-Угорської імперії (нині – м. Івано-
Франківськ, адміністративний центр однойменної області України).
Помер 28 січня 1978 р. в м. Кракові Польської Народної Республіки (нині – Республіка Польща).
Закінчив Львівську німецьку гімназію (1913), Віденську вищу школу міжнародної торгівлі (1913-1914; 1917-1919), філологічний факультет Львівського університету (1921-1923), стажувався в
Франції, США, Австрії.
Служив під час першої Світової війни в лавах австро-угорської армії (1914-1916), працював
викладачем Львівського (1926-1931), Вроцлавського (1946-1948), краківського Ягеллонського
(1948-1965) університетів.
Член Польської академії наук і писемності (1931).
Член Польської академії наук (1952).
Доктор honoris causa Сорбонни (1957)
Доктор honoris causa Дублінського університету (1959).
Двічі лауреат державної премії ПНР (1955; 1964).
Спеціалізувався з проблем загальнолінгвістичної теорії знаку; основних структурних елементів
мови (фонема і її властивості, морфема і її властивості, словосполучення і пропозиція); основних
процесів, що відбуваються в мовній системі (аналогічні процеси, дериват, формування
граматичних категорій); загальної теорії відмінка і загальної теорії ономастики; хронології
розвитку морфологічних систем сучасних індоєвропейських мов; аблауту семітських і
індоєвропейських мов.
Як учений дебютував розвідкою «Романські етимології» (1923).
Потім настала черга наступних доробків: «Відображення тонів в мові гат» (1925), «Etudes indo-europeennes» (1935), «L’apophonie en indo-europeen» (1956), «L’accentuation des langues indo-europeennesЙ» (1958), «L’apophonie en semitique» (1961), «Indogermanische Grammati» (1968),
«Problemes de linguistique indo-europeenne» (1977).
Серед друзів та близьких знайомих К. – В. Котвич, М. Коен, Е. Сепір, Я. Янув, К. Бюлер, Ж. Блок, С. Смогожевський, З. Штібер, К. Твардовський, Е. Бенвеніста, А. Мейє, П. Шантрен, Ж. Вандрієс
та ін.
***
МЕЖА УСІХ МОВ,
з наукового кредо Є. Куриловича
Фундаментальною межею, властивою всім мовам, є відсутність однозначної відповідності між
звуковою формою слова і його значенням.
Від сучасної лінгвістики ми чекаємо саме точного і явного аналізу структур, унаслідок якого
будуть одержані класи, засновані за своїми... функціями на структурах.
ЕВОЛЮЦІЯ СИСТЕМИ, з статті «Курилович Єжи» у Вікіпедії
Основною галуззю наукових інтересів Куриловича була індоєвропеїстика і семітологія. Він
запропонував реконструкцію індоєвропейського наголосу (торкнувшись також проблем
індоєвропейської метрики), вніс істотний внесок до розвитку ларінгальної гіпотези Ф. де Соссюра, виявивши існування ларінгалів в хетській мові.
Висунув гіпотезу про походження семітського трьохприголосного кореня в результаті
граматикалізації апофонії.
Більш спірну частину його спадщини складають роботи про граматичну структуру
індоєвропейської прамови: вони у низці положень зараз вважаються застарілими.
Роботи Куриловича з загальних проблем мовознавства нечисленні, проте залишили важливий слід
в історії лінгвістики. За своїми поглядами він був близький до структуралістів «функціонального»
напряму 1930-1950-х рр., хоча його не можна беззастережно віднести ні до однієї з крупних
лінгвістичних шкіл цього періоду. Розділяючи структуралістське розуміння мови як «системи
чистих відносин», на відміну від багатьох структуралістів, він активно займався проблемами
еволюції мовної системи.
Одне з головних теоретичних досягнень Куриловича – обґрунтування методу внутрішньої
реконструкції для вивчення стародавніших станів мови: на відміну від класичного
компаративістського методу зовнішньої реконструкції, який спирається на регулярні звукові
відповідності у сфері базової лексики споріднених мов, за внутрішньої реконструкції
використовуються дані лише однієї мови, і стародавніші форми відновлюються на підставі аналізу
нерегулярних особливостей словозміни.
Як дослідник проблем походження і еволюції граматичних категорій і причин мовних змін
Курилович є одним з попередників «теорії граматикалізації».
Йому також належить низка піонерних робіт з граматичної семантики: він, зокрема, запровадив
зіставлення семантичних і синтаксичних відмінків і поняття семантичного деривату.
ПОМІТНИЙ ВНЕСОК ДО ТЕОРІЇ, з розділу «Граматикалізація» на krugosvet.ru
Термін «граматикалізація» у вказаному ...значенні вперше запроваджений, мабуть, французьким
лінгвістом Антуаном Мейє в 1912 р., але міркування на дану тему зустрічалися і у його
попередників, і, незалежно, в пізніших роботах (наприклад, у Єжи Куриловича).
Ця теорія (яка бурхливо розвивається донині) описує всю сукупність процесів, які приводять до
виникнення граматичних значень, граматичних категорій і граматичних систем в мовах світу.
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЕТЮДИ, з статті Л. Перловського «Свідомість, мова і математика»
Якнайдавніші слова, як вважають Єжи Курилович і Костянтин Красухін, виражали пасивний
внутрішній сьогохвилинний неконтрольований стан об’єкту (тобто людини, яка говорить)... Ці
форми слів-концепцій були, за термінами сучасних граматичних категорій, віддієслівними
прикметниками (дієприкметниками), проте дієслів, іменників, прикметників і дієприкметників ще
не існувало, і перші слова були недиференційованими граматичними категоріями (без сучасних
флексій типу «-ється»). Поняття об’єкту і суб’єкту в словах ще не були диференційовані, людина
не відділялася від природи, дії від станів.
Порівняно з мисленням сучасної людини перші слова відповідали недиференційованим
концепціям мислення, проте порівняно
- 1
- 2