У ліцеї Орлай прагнув упровадити методи швейцарського педагога Песталоцці, дуже популярного
тоді в Європі. Головним постулатом навчання останнього було взаєморозуміння учнів і вчителів.
Підбираючи штат вихователів, Орлай намагався насамперед знайти людей освічених, мислячих, розумних, здатних вивести своїх вихованців на широку дорогу
загальноєвропейської культури. І йому це – за невеликим виключенням – вдалося. Багато хто з
них, як і сам Орлай, мали за плічми один-два інститут чи університет, знали кілька мов і були
енциклопедично освічені. Траплялися серед них і греки, і угорці, і французи, і італійці, і
швейцарці, і росіяни.
Нелегко було Орлаю керувати цим різномовним колективом, з різними самолюбствами і
ставленням до педагогічної науки. Одні були щирими ревнителями свого предмету, інші більше
думали про процвітаючий у низинному Ніжині «городик», тобто про вирощування огірочків, і
вигідному одруженню на дочках ніжинських торговців тютюном і ковбасників. Майже в усіх
учителів були власні будинки, вони пускали до себе на постій гімназистів, торгували через
підставних осіб вирощеним на власних городах.
…Напевно, тому час Орлая в Ніжинській гімназії вважався пізніше часом «безладь». Але саме
завдяки «безладдям», з і свободи спілкування професорів з директором, а учнів з професорами і
народився дух гімназії, який не так легко було витравити навіть коли Орлай пішов.
Красивий, завжди з голочки одягнений, Іван Семенович виявляв собою зразок людини високих
помислів і моральної чистоти. Саме таких людей, як І. С. Орлай , мав на увазі Карамзін (котрий, між іншим, сам належав до їхньої плеяди), коли писав, що не нововведення врятують Росію, не
переписування російською мовою «Кодексу Наполеона», а збирання навколо трону голів
незалежних, чесних, які ставлять понад усі блага благо батьківщини.
ІМ’Я БУЛО ДОБРЕ ВІДОМЕ ЗА КОРДОНОМ, з довідки «Лейб-гвардії Його царської
Величності Семенівський полк»
У липні 1808 р. призначили ученим секретарем Медико-хірургічної академії. У цьому званні він, окрім прямих своїх обов’язків, ретельно допомагав Віллє при виданні «Польової фармакопеї» для
армії; діяльну участь приймав і в складанні статуту Медико-Хірургічної академії, і взагалі в усіх
працях, спрямованих на забезпечення успішного розвитку такої нової і великої установи, як
Академія.
Між іншим, Орлаю, як енергійному і широко освіченій людині, 1811 року було доручено
редагування «Загального журналу лікарської науки».
На жаль, події Вітчизняної війни відвернули Орлая від звичайних занять: 8 квітня 1812 р. його
призначили ординатором С.-Петербурзького Сухопутного і Генерального шпиталів, і на цій посаді
він пробув до жовтня наступного року, а потім знову вступив у відправлення своїх колишніх
обов’язків.
У 1817 р. Орлай через хворобу змушений був відмовитися від обов’язків ученого секретаря
Академії, яка, з поваги до заслуг перед нею, обрала його своїм почесним членом.
Орлая залишив Віллє для особливих доручень. Втім, це останнє призначення, яке не надавало
точно окресленої і самостійної діяльності, не могло, – як зазначив один з біографів Орлая, –
задовольняти людину, повну сил і прагнень і прекрасно підготовлену до різноманітної діяльності.
До того ж, виникли тертя з Віллє...
Ще наприкінці 1820 р. йому запропонували місце ординарного професора медичного факультету
Московського університету. Його тоді умовив залишитися шеф. А тут покликали на посаду
директора Ніжинської гімназії вищих наук і 3 вересня 1821 р. Орлай пішов з служби, котра не
припала йому до душі.
Заступивши на посаду 1-го листопада 1821 р., він негайно взявся за реформи в гімназії у всіх її
частинах і, насамперед, у навчально-виховному процесі. …У спогадах колишніх учнів Орлай
зображується строгим начальником, але добрим, поблажливим і гаряче відданою справі і
вихованцям людиною.
Та адміністративні здібності Орлая незабаром звернули на себе увагу і 1825 року йому було
доручено попечителем Харківського навчального округу проінспектувати ряд гімназій.
У січні 1826 р. Орлай став дійсним статським радником, а в серпні вже був переведений на посаду
директора одеського Рішельєвського ліцею.
У пресі з’явилося не багато його праць, проте ім’я Орлая було добре відоме вченим не тільки в
нас, але й за кордоном...
КЛАСИК ЙОГО В «МЕРТВИХ ДУШАХ», з дослідження В. Карташова «Аптекарський інтерес
Гоголя»
У молодості М. В. Гоголь виявляв інтерес не тільки до літератури, але й історії, географії, ботаніки
і... фармації. У його «Книзі усілякої всячини, або підручної енциклопедії» серед описів
малоросійських обрядів, прислів’їв і частівок, озброєння древніх греків, грошей і монет різних
держав є замітка «Аптекарська вага»... Її поява була викликана, як вважає І. А. Виноградов, впливом одного з шкільних наставників, директора Ніжинської гімназії вищих наук Івана
Семеновича Орлая.
…Саме І. С. Орлай став згодом одним з головних прототипів директора училища Олександра
Петровича, з яким читач знайомиться в першому розділі другого тому «Мертвих душ». Олександр
Петрович «мав дар чути природу …і знав мову, якою потрібно говорити з нею». Він «умів
декількома словами передати саму душу науки так, що і малолітньому було очевидно, на що саме
вона йому потрібна, ця наука».
…Юнак жадібно усмоктував уроки свого наставника.
…Участь І. С. Орлая у виданні «Російської військової фармакопеї», імовірніше всього, послужило
безпосереднім поштовхом до появи в «Книзі всякої всячини» заміток про аптекарську вагу.
…Можна лише здогадуватися, як потрапили ці дані в рукописну книгу Гоголя. Можливо, він
записав їх зі слів вчителя, можливо, знайомився з рукописами Орлая.
Цього ми не знаємо. Поки що.
ЗАХОПИЛА ВЕЛИКА РОСІЯ, з книги В. Пачовського «Історія Закарпаття»
Усі вчені тої доби не повернулися до народу, а пішли на службу