АЛДАНОВ Марк Олександрович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Письменник, філософ, хімік. Справжнє прізвище – Ландау Марк Олександрович.

З родини комерсанта. Батько, Ландау О., – цукрозаводчик.

Народився 26 жовтня (7 листопада) 1886 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України).

Помер 25 лютого 1957 р. в м. Ніцці (Франція). Похований на місцевому цвинтарі.

Закінчив Київські класичну гімназію (1905), юридичний і фізико-математичний факультети

Київського університету св. Володимира (1910), Паризьку вищу школу соціальних та політичних

наук (1923).

Друкувався в журналах: українському «Університетські вісті», російських «Сучасні записки»

«Числа», «Ілюстрована Росія», «Російські нотатки», «Журналі фізико-хімічного товариства»,

німецькому «Zeitschrift fur physikalische Chemie», французькому «Comptes rendus de l’Acad6mie des Sciences», американському «Новому журналі», а також в газетах «Дні», «Сьогодні»,

«Відродження».

Як літератор дебютував в «Університетських вістях» статтею «Закони розподілу речовини між

двома розчинниками» (1912).

А. автор франкомовних наукових книг «Променева хімія» (1937), «Про можливості нових

концепцій в хімії» (1951).

Що стосується белетристики, то перу нашого земляка належить книги «Толстой і Ролан» (1915),

«Армагеддон» (1918), «Ленін» (1919), «Свята Олена, маленький острів», «Дві революції:

революція французька і революція російська» (обидві 1921), «Вогонь та дим» (1922), «Дев’яте

Термідора» (1923), «Чортовий міст» (1925), «Змова» (1927), «Ключ» (1928-1929), «Втеча» (1930-

1931), «Десята симфонія» (1931), «Печера» (1932-1934), «Пуншева горілка» (1938), «Могила

Воїна» (1939), «Початок кінця» (1938; 1943), «Витоки» (1950), «Живи, як бажаєш» (1952),

«Ульмська ніч. Філософія випадку» (1953), «Самогубство» (посмертно в 1958)

Писав А. і ґрунтовні критичні розвідки: це, насамперед, «Сучасники» (1928), «Портрети» (1931;

1936), «Юність Павла Строганова й інші характеристики» (1935), «Земля, люди» (1932).

Книги письменника перекладені 25 мовами.

Більшовицької революції не сприйняв і емігрував: спочатку до Парижу, потім – Берліну, Парижу,

Ніцци, Нью-Йорку.

Був секретарем делегації Союзу відродження, яка вела переговори в низці столиць європейських

держав про фінансову й військову допомогу в боротьбі поти більшовизму (1918).

На батьківщині нашого земляка десятиліттями офіційно тримали за «письменника другого сорту –

поверхового і неглибокого». Процитуємо «Коротку літературну енциклопедію»: «За кордоном

опублікував історичні романі, захоплюючі за сюжетом, але поверхові й реакційні за суттю…

Романи 30-х років про російську революцію... просякнуті ворожим до неї ставленням і

змальовують історичні події упереджено та спотворено».

З величезним запізненням на теренах батьківщини з’явився як перший роман А. (1988), так і

перше зібрання творів (1991).

Корпорація «Новий журнал» (Нью-Йорк) заснувала літературну премію ім. М. Алданова (2006).

Серед друзів та близьких знайомих А. – В. Анрі, Л. де Бройль, П. Ланжевено, І. Бунін, В.

Ходосевич, В. Фігнер, Г. Лопатін, А. Ейнштейн, П. Мілюков, Р. Оппенгеймер, Г. Львов, М. Цетлін,

С. Рахманінов, Т. Манн, А. Моруа, Е. Хемінгуей та ін.

***

ВЛАДНІ ЗГРАЇ

, з політичного кредо М. Алданова

Будь-яка зграя може, за випадкових сприятливих обставин, захопити державну владу і роками її

утримувати за допомогою терору, без всякої ідеї, з дуже невеликою чисельною опорою в народних

масах; пізніше професори підшукують цьому глибокі соціологічні підстави.

НІЯКОГО НАПИСУ НА МОГИЛІ НЕМАЄ, з книги М. Алданова «Азеф»

У березні 1893 р. Департамент поліції одержав поштою з Німеччини коротенький рекомендований

лист. …Невідома людина, що підписалася «готовий до послуг покірний Ваш слуга», пропонував

давати відомості про гурток учнівської молоді в Карлсрує. Адреса для відповіді була зазначена

літерами В. Ш.

…Листи такого роду, ймовірно, досить звичні в практиці всіх поліцій світу. За формою вони

нагадують шлюбні оголошення: одна сторона заявляє про свій інтерес до іншої, але просить

спочатку повідомити точні дані про придане і заодно надіслати фотографічну картку.

… Невідомий кореспондент, однак, не поспішав надіслати свою фотографічну картку

Департаменту поліції. Він …відповів дуже діловитим листом, в якому пояснив, що саме він має

намір повідомляти. Розмір необхідного приданого, досить скромний, вказав точно: «щомісячну

винагороду не менше 50 карбованців». Крім того, кореспондент просив відірвати і надіслати йому

шматочок його першого листа на доказ того, що відповідь надходить дійсно від Департаменту

поліції.

…Жандармське управління за почерком з’ясувало, що листи написані міщанином Азефом, сином

дуже бідних людей, котрий нещодавно навчався у ростовській гімназії.

…Семякін, який завідував політичним розшуком Департаменту поліції, написав молодій людині

цікавий лист. …Кінчав ...так: «Я думаю, що не помилюся, називаючи Вас, м. Азеф, Вашим ім’ям, і

прошу повідомити, чи випливає Вам писати за адресою: Шютценштрассе 22.11, чи інакше».

Ховатися більше не мало сенсу. Азеф відповів за підписом. Угода відбулася.

...Азеф примкнув до партії соціалістів-революціонерів. Вірніше, він був одним з її творців.

Спеціалізувався на терорі і став спочатку найближчим помічником Гершуні, а потім

загальновизнаним вождем, душею і господарем Бойової організації.

…Члени ЦК партії з захопленням говорили про життя Азефа: «сидить на хлібі й оселедцях».

…Список найгучніших терористичних справ, організованих за його (Азефа) участі, чи сприянні:

вбивства Плеве, вел. кн. Сергія Олександровича, ген. Богдановича, Гапона, Татарова; три замахи

на царя; замахи на великих князів Володимира Олександровича і Миколу Миколайовича; замахи

на Столипіна, на Дурново, на Трепова, на адміралів Дубасова і Чухніна. Азеф брав участь «в

обговоренні