ВЕДЕЛЬ Артемій Лук’янович

ЕКСПРЕС-ЖИТТЄПИС, найважливіші ціхи біографії

Національний статус, що склався у світі: російський.

Композитор, диригент, скрипаль, співак. Автор перших церковних хорових концертів на теренах

Російської імперії.

З міщанської родини.

Народився в 1767 р. (за іншими даними, в 1770 чи 1772) в м. Києві Російської імперії (нині –

столиця України).

Помер 14 (26) липня 1808 р. в м. Києві Російської імперії (нині – столиця України). Могила не

збереглася.

Навчався в Київських духовних училищі й академії.

Працював регентом капел Київської духовної академії і Московського генерал-губернатора, був

чиновником Сенатської канцелярії (1783-1793), керівником церковного хору корпусного генерала

Леванідова, керівником класу вокальної музики Харківського колегіуму, послушником Києво-

Печерської лаври.

В. – автор 30 одночастинних церковних пісень, 2 літургій, Цілонічного пильнування, низки

ірмосів з канону Богородиці, на Різдво Христове, на Великдень. Особливу популярність має пісня

(чоловіче тріо) «Покаяния отверзи ми двери», про яке сучасники писали, що його «співає вся

Русь». Широко відомі також «Сотвори зі мною знамення», «На жаль мені, яко пришестя моє, і

друг», «Псалом 103», «Світу тихий» «Нині відпускаєш», «Херувимська пісня», «Проповідники

віри», «Господь пасе мене» (наслідування Сарті), «Почуй, Господи, голос мій», «Помилуй мене,

Господи, як немічного», «На ріках Вавилонських».

За життя доробки В. в списках розходилися теренами всієї імперії. До того ж, вони користувалися

величезною популярністю й становили невід’ємну частину музичної духовної атмосфери

московських храмів впродовж усього XIX ст.

Доробки В. – мелодійні, прості й виразні, відрізняються ліризмом, щирістю, ефектною хоровою

звучністю, підвищеною сентиментальністю. У деяких з них позначається близькість до української

народної пісні. Деякі з них дотепер виконуються церковними хорами.

Низка праць нашого земляка видана після його смерті за редакцією М. Гольтісона (1908-1910).

Оригінали рукописів В. зберігаються в бібліотеці київської духовної академії, а їхні копії – в

московських архівах.

Серед друзів та близьких знайомих В. – І. Леванда, П. Турчанінов, митрополит Самуїл, Д. Сарті, П. Єропкін та ін.

***

ДІМ ВІД ГОСПОДА

, з життєвого кредо А. Веделя

Я радий, що досяг мети і отримав дім від Господа.

ВОРОГ ЗНУЩАЄТЬСЯ НАДІ МНОЮ, з концерту А. Веделя «Доки, Господе?»

Доки, Господи, зовсім будеш мене забувати?

Доки ховатимеш лице своє від мене?

Доки мій ворог буде знущатись наді мною?

Зглянься і вислухай мене,

Просвіти мої очі, щоб не заснути смертю,

Щоб не сказав ворог: «Я його подужав».

Я ж сподівався на Твою ласку.

Нехай радіє моє серце Твоїм порятунком,

Заспіваю Господові, бо добро мені вдіяв.

УЗГОДЖУВАВ МЕЛОДІЮ З ТЕКСТОМ, з оцінки творчості А. Веделя В. Металовим

У духовно-музичних творах Веделя як безпосереднього наступника італійської школи переважає елемент

мелодійний, аріозний, де по черзі звучать і виблискують своєю чарівністю окремі голосові партії і ходи, окремі мелодійні фігури і обороти... Його власна заслуга, порівняно з попередниками, та, що він прагне

узгоджувати музику з текстом, його релігійному молитовному змісту підшукати відповідні рухи мелодії, –

описати або ілюструвати текст музикою.

НЕБЕСНИЙ СПІВ, зі спогадів П. Турчанінова

Ми виконали стародавній концерт Рачинського «Возлюблю Тя, Господи», у якому є соло тенорові.

І коли Ведель заспівав, то генерал (Леванідов – авт.) і всі присутні були просто захоплені.

Я ж забув, де перебуваю, і тільки слухав і захоплювався небесним співом Веделя.

…Я знайшов його в малій келії лежачим на кам’яній підлозі. Коли я ввійшов, то він довго лежав

без усякого руху, і це мене так збентежило, що я …подумав: чи не справді він збожеволів? Як я це

подумав, він раптом, підхопившись, почав мене хрестити й цілувати й сказав: «Невже, мій добрий

Петре, і ти в мені засумнівався?».

Посадив мене на віконце, тому що ні ослона, ні стільця не було, і почав розповідати такі бачення й

одкровення, яких я й зрозуміти не міг. Тільки сказав, що незабаром залишить Лавру.

ЧЕРНЕЦЬ СВІТУ, з книги В. Ковальджі «Я отримав цей дім від Господа»

Музика Веделя відрізняється, нехай і за повного підпорядкування домінуючому тоді

«італійському» стилю, глибокою щирістю й увагою до молитовного тексту. Незважаючи на

численні заборони зверху і дуже тривалу – до кінця XIX ст. – повну відсутність публікацій, деякі

його твори стали чи не обов’язковою частиною репертуару багатьох церковних хорів і

залишаються такими понині.

Що ж це була за людина, доробки якої, з одного боку, є об’єктами найлютішої критики, а з іншого

– улюбленими церковним народом і котрі практично стали частиною співочого побуту?

З дитинства він мав чудовий, дивовижно гарного тембру й злету голос. Маючи не тільки

прекрасний голос, а й залишаючись надзвичайно здатним музикантом-самоучкою, Ведель

незабаром став регентом академічного хору, а також першим скрипалем-солістом у студентському

оркестрі.

Слава про чудового тенора й музичні таланти юнака вийшла далеко за межі Києва. Московський

генерал-губернатор Єропкін, який був великим любителем музики й церковного співу, виписав

його до столиці й доручив керування власним хором.

Відомо, що в ці роки в Москві не раз бував Джузеппе Сарті, котрий очолював «імператорську

музику» при дворі Катерини II, і хоча про яку-небудь систематичну школу говорити не

доводиться, але все-таки не виключено, що капельмейстер генерал-губернатора міг зустрічатися з

прославленим маестро, а може бути, і брати у нього уроки.

В 1794 р. після смерті Єропкіна Ведель повернувся до Києва. …Генерал Леванідов запросив його

управляти хором,