важливі біохімічні процеси перетворення речовин, біосинтез амінокислот, вітамінів та інших
необхідних біологічно активних з’єднань. Ґрунтові мікроби також тісно взаємодіють з ґрунтовими
тваринами.
...За своєю чисельністю і плодючістю мікроби значно перевершують всі інші організми, разом
узяті. І за своїми функціями ...служать опорою всього живого – адже вони найважливіші ланки в
круговороті речовин на планеті. Та й за віком вони найстародавніші серед живих істот...
ТВОРЕЦЬ НОВОЇ ГАЛУЗІ ПРИРОДОЗНАВСТВА, з розвідки Г. Корганової «Меркурій
Сергійович Гіляров (до 90-річчя з дня народження)»
Наукова програма М. Гілярова базувалася на двох постулатах: грунтові мешканці розглядалися як
відкрита біоценотична система, генетично і функціонально пов’язана з водними і наземними
комплексами, а самому грунту додавався статус перехідного місця існування тварин з водних умов
до життя на суходолі. Основними процесами, на яких акцентував увагу дослідник, були вплив
життєдіяльності педофауни на інтенсивність розкладання органічних сполук в грунті і зворотний
вплив типу грунту на якісний склад її тваринного населення. Результатом тези про те, що кожному
типу грунту властивий певний набір видів безхребетних тварин, став порівняльний аналіз
розповсюдження домінуючих видів грунтових мешканців в топотипових ландшафтах.
...Створюючи основи нової галузі природознавства, пов’язаної з середовищем, в якому
реалізується деструктивна ланка грунтового кругообігу, Гіляров угледів ...еволюційний аспект,
пов’язаний з появою життя на суходолі...
ОДИН З НАЙЕРУДОВАНІШИХ БІОЛОГІВ, з кореспонденції «Гіляров Меркурій Сергійович»
на dino.disneyjazz.net
Ще з шкільних років він захоплювався акваріумом, спостерігав за комахами, а також старанно
вивчав іноземні мови. Все це, поза сумнівом, допомогло згодом стати одним з найерудованіших
біологів.
У 1933 р. Меркурій Сергійович став займатися вивченням комах та інших безхребетних тварин,
які ушкоджували кок-сагиз – технічна рослину, сік якої використовується для отримання
натурального каучуку. Молодий учений звернув увагу на те, що при обробці нової рослини на
великих площах раніше нешкідливі ґрунтові комахи можуть перейти на живлення нею, формуючи
небувалий раніше агробіогеоценоз. Людина, засіваючи величезні території одним видом
культурних рослин, сам того не бажаючи, сприяла виникненню їх ворогів.
Незабаром М. С. Гіляров зайнявся розробкою фундаментальних проблем формування ґрунтового
населення, з’ясуванням впливу комах й інших безхребетних на утворення ґрунту. ...Дві його
невеликі статті означали народження нової зоологічної дисципліни – ґрунтової зоології.
Дослідження в галузі ґрунтової зоології дозволили М. С. Гілярову розробити одну з цікавих
проблем еволюційної біології – з’ясування шляхів походження наземних тварин. Він довів, що
саме ґрунт був тим проміжним середовищем, яке допомогло у далекому минулому дрібним
безхребетним почати завоювання суходолу.
ЗАПОБІГ ІЗОЛЯЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ НАУКИ, з офіційного сайту біологічного факультету МДУ
Академік М. С. Гіляров – засновник нового напряму біологічної науки – грунтової зоології. Під
його керівництвом проведені десятки експедицій у всіх регіонах СРСР, зібраний і оброблений
колосальний матеріал з грунтових безхребетних, виданий фундаментальний визначник личинок
комах. Учений опублікував керівництво «Зоологічний метод діагностики грунтів», удостоєне
Державній премії СРСР, а ткож детально розробив проблему пристосування членистоногих до
життя на суші.
М. С. Гіляров вів величезну організаційну роботу в Академії наук СРСР. Багато років був головою
Національного комітету біологів, виконував обов’язки академіка-секретаря Відділення загальної
біології, очолював безліч різних комітетів, комісій, наукових товариств як в країні, так і за
кордоном.
М. С. Гіляров – блискуче освічена людина, яка вільно володіла основними європейськими мовами.
У 50-70-і роки він був одним з тих, хто своєю активною міжнародною діяльністю запобіг ізоляції
радянської науки від світового наукового співтовариства.
Гілярова відрізняла найвища, так би мовити, якась «старорежимна» порядність. Займаючи високі
посади в Академії наук і за радянськими поняттями входячи в прошарок державної номенклатури
(хоча не був членом КПРС), ні він сам, ні члени його родини ніколи не користалися ніякими
привілеями.
М. С. Гіляров залишився прикладом кришталевої чистоти помислів і шляхетності вчинків.
ОСТАННІ МАТЕРІАЛИ ПЕРЕДАВАВ З ЛІКАРНІ, з інтернет-ресурсу oglibrary.ru
Редакційну колегію «Біологічного енциклопедичного словника» з самого початку роботи над
виданням очолював видатний біолог академік Меркурій Сергійович Гіляров. Він брав активну
участь в обговоренні і редагуванні найважливіших матеріалів (особливо з загальної біології,
еволюційного вчення і ентомології), сам написав низку статей.
На завершальному етапі, коли всі статті були передруковані в алфавітному порядку, М. С. Гіляров
почав з винятковою увагою читати весь «Словник» суцільно. Енциклопедично освічений біолог і
тонкий доброзичливий редактор, він прагнув зробити текст видання точнішим, яснішим,
змістовнішим.
Він встиг прочитати значну частину «Словника», останні матеріали від нього редакція одержувала
вже з лікарні.
ПОМИРАЮЧИ, РЯТУВАВ СИНА, з статті Ю. Іванова «Гілярови – на всі часи»
За будь-якої евакуації музей все рівно залишається у своєму місті. Професор С. Гіляров готує і
відправляє експонати в тил, багато чого невідправленого ховає секретно в підвалі і майстерні в
дворі. Але на всі пропозиції евакуюватися з родиною самому – не погоджується. Хоронитель
залишається у своєму музеї в рідному місті. Він не може його залишити.
На жаль, Гіляров