астрономії П. Г. Куликовський, який забезпечив переклад розгорненою і теплою

передмовою; він особисто знав Струве і з ним листувався. Отто Струве відверто характеризувався

в передмові як «видатний учений і організатор».

У дусі часу, звичайно, спеціально обмовлялося, що Струве з великою симпатією ставився «до

радянських астрономів, роботами яких дуже цікавився».

ФІЗИКА КОСМОСУ: ВІД ЛЬВОВА ДО ВЛАДИВОСТОКА, з кореспонденції Н. Фролової і Д.

Вібе «Зимові студентські конференції в Коурівці»

Ідея студентської наукової конференції виникла в кінці 60-х років саме серед студентів кафедри

астрономії і геодезії Уральського університету. Перший такий семінар відбувся в 1970 р. У ньому, окрім місцевих молодих астрономів, взяли участь «дальні гості» – студенти Московського і

Казанського університетів. Всього в роботі першої Школи взяло участь 13 чоловік, зокрема 7

студентів. Число це, і без того невелике, могло бути й ще менше – адміністрація фізфаку МДУ

своїх делегатів на нікому невідому конференцію відпускати не хотіла і здалася лише після

втручання «важкої артилерії»: знаменитих астрономів П. Г. Куликовського і Б. В. Кукаркіна.

...Потреба в подібному заході виявилася настільки нагальною, що невеликий семінар вже

незабаром виріс у справжню конференцію з величезною географією: від Душанбе до Санкт-

Петербурга за широтою і від Львова до Владивостока за довготою. Спочатку вона йменувалася

«Фізика Галактики», проте ця назва тематику всіх доповідей не вміщала, і з 1992 р. стала

називатися «Фізика Космосу».

За 30 років на ній побували студенти і викладачі всіх університетів Росії і колишнього СРСР, в

яких здійснюється підготовка фахівців в області астрономії, а також багатьох педагогічних вузів.

Останніми роками в коурівських студентських конференціях беруть участь 100-150 чоловік.

За роки існування конференція двічі залишала Урал – в 1984 році вона проходила в Саранську, в

1992 році – в Києві. Ще декілька конференцій відбулися на турбазах і в будинках відпочинку в

околицях Єкатеринбурга і в Челябінському держуніверситеті. Однак і ветерани, і новачки

погодилися, що краще Коурівки на Землі місця немає, тому в 1993 р. конференція «Фізика

космосу» повернулася на свою батьківщину – в Астрономічну обсерваторію Уральського

університету – і з того часу не її покидає.

ДАВ ЦІННІ ПОРАДИ, з статті О. Бойко «Полемічні нотатки про наші стереотипи»

Цікавим етапом життя астроклубу стала пошукова робота з історії астрономії Уралу. Після довгих

місяців архівної роботи я привезла нашу працю З. М. Шукстовій. Вона дуже зацікавилася нею. За

порадою Зінаїди Миколаївни я відправили цю роботу відомому історикові астрономії П. Г.

Куликовському, який схвалив її і дав цінні поради.

Перші хлоп’ята, з якими я почала працювати в гуртку, були представниками покоління, яке

народився на початку космічної ери.

ДИВОВИЖНА ВИТОНЧЕНІСТЬ МАНЕР, зі спогадів В. Сурдіна

Впродовж усього свого довгого життя він не залишав занять музикою, так що колеги його

шанували ще й як блискучого піаніста і талановитого композитора. Проте головною його

любов’ю, все ж таки, залишалася астрономія.

Петро Григорович мав широкі наукові інтереси: він вивчав комети, позагалактичні туманності, а

сонячне затемнення 19 червня 1936 р. взагалі досліджував з борту субстратостата на висоті 9500 м.

Але в основному займався дослідницькою роботою в області зоряної астрономії.

Він був одним з піонерів застосування в нашій країні (СРСР – авт.) фотоелектричних методів, досліджував рух зірок в Галактиці і підтвердив існування зоряного потоку Скорпіона-Центавра.

Ще одним напрямом напруженої роботи Петра Григоровича була історія астрономії. Він

стимулював систематичні дослідження в цій області, був ініціатором створення Комісії з історії

астрономії Астрономічної ради АН СРСР і протягом багатьох років – її незмінним керівником.

За ініціативою Куликовського і під його редакцією видавався найповніший в світі бібліографічний

покажчик з історії астрономії.

Почавши свою педагогічну роботу в МДУ, Петро Григорович став прекрасним вчителем, який

виховав декілька поколінь астрономів. Нас, його учнів, полонила в ньому легкість,

доброзичливість і дивовижна витонченість манер.

Ставши колегами Петра Григоровича, ми захоплювалися глибиною його знань як в астрономії, так

і в інших областях культури, включаючи блискуче володіння європейськими мовами. Відчуття

близьких до Петра Григоровича людей характеризують три слова: скромність, чарівливість, принциповість.

Петро Григорович Куликовський був лицарем астрономії, а все його життя – напружене і радісне

служіння науці. Ми завжди будемо вдячні йому за це.